Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал Том 13, №8, 2017

Вернуться к номеру

Стан забезпечення вітаміном D, рівень кальцію, магнію і паратгормону у хворих на цукровий діабет

Авторы: Щубелка Х.М., Олексик О.Т., Ганич Т.М.
ДВНЗ «Ужгородський національний університет», м. Ужгород, Україна

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати


Резюме

Мета. Дослідити показники 25(ОН)D, паратгормону (ПТГ), іонізованого кальцію та магнію у хворих на цукровий діабет (ЦД) 1-го і 2-го типу порівняно з групою здорових осіб відповідного віку і статі. Матеріали та методи. В обстеження включено 40 осіб, розділених на три групи: дослідна група осіб із ЦД 1-го типу (n = 10, середній вік — 43,0 ± 4,5 року), дослідна група осіб із ЦД 2-го типу (n = 10, середній вік — 55,0 ± 5,8 року) та контрольна група осіб без ЦД, підібрана за віком та статтю (n = 20, середній вік — 53 роки). Результати. Рівень 25(ОН)D вірогідно нижчий у пацієнтів із ЦД 1-го і 2-го типу порівняно з особами без діабету (р < 0,001). Показник ПТГ вірогідно вищий у групі хворих на ЦД 1-го типу порівняно з конт­рольною групою (p < 0,05). Різниця між рівнем ПТГ у групі хворих на ЦД 2-го типу і у групі осіб без діабету статистично незначима. У хворих на ЦД 2-го типу спостерігається дисбаланс кальцію та магнію зі схильністю до гіперкальціємії та гіпомагніємії порівняно з особами без діабету. Висновки. Дефіцит вітаміну D встановлений у всіх обстежених хворих на ЦД 1-го типу. У хворих на ЦД 2-го типу також виявлено дефіцит (у 70 %) і недостатність (у 30 %) хворих. Отримані дані щодо рівня вказаних електролітів потребують подальшого дослідження щодо їх клінічної значимості і перевірки на більшій вибірці досліджуваних пацієнтів.

Цель. Исследовать показатели 25(ОН)D, паратгормона (ПТГ), ионизированного кальция и магния у больных сахарным диабетом (СД) 1-го и 2-го типа в сравнении с группой здоровых лиц соответствующего возраста и пола. Материалы и методы. В обследование включено 40 лиц, разделенных на три группы: СД 1-го типа (n = 10, средний возраст — 43,0 ± 4,5 года), СД 2-го типа (n = 10, средний возраст — 55,0 ± 5,8 года) и контрольная группа лиц без СД, подобранная по возрасту и полу (n = 20, средний возраст — 53 года). Результаты. Уровень витамина 25(ОН)D достоверно ниже у пациентов с СД 1-го и 2-го типа по сравнению с лицами без диабета (р < 0,001). Показатель ПТГ статистически значимо выше в группе больных СД 1-го типа по сравнению со здоровыми лицами (p < 0,05). Разница между уровнем ПТГ в группе больных СД 2-го типа и в группе лиц без диабета является статистически незначимой. Также у больных с СД 2-го типа наблюдается дисбаланс кальция и магния со склонностью к гиперкальциемии и гипомагниемии по сравнению с лицами без диабета. Выводы. Дефицит витамина D установлен у всех обследованных больных СД 1-го типа. У больных СД 2-го типа также выявлен дефицит (у 70 %) и недостаточность (у 30 %) больных. Полученные данные относительно уровня указанных электролитов нуждаются в дальнейшем исследовании клинической значимости и проверки на большей выборке исследуемых пациентов.

Background. The purpose was to investigate the le­vels of 25(OH)D, parathyroid hormone, ionized calcium and magnesium in patients with type 1 and type 2 diabetes mellitus (DM) by comparison to the group of healthy persons of corresponding age and sex. Materials and methods. The study inclu­ded 40 persons divided into three groups: type 1 DM (n = 10, average age 43.0 ± 4.5 years), type 2 DM (n = 10, average age 55.0 ± 5.8 years), and control group of patients without DM of corresponding age and sex (n = 20, average age 53 years). Results. It has been found that the level of vitamin 25(OH)D is significantly lower in patients with type 1 and type 2 DM than in non-diabetics (p < 0.001). The parathyroid hormone content is significantly higher in the group of patients with type 1 DM as compared to healthy controls (p < 0.05). The difference between the level of parathyroid hormone in the group of patients with type 2 DM and in the group of people without diabetes is statistically insignificant. Also, in patients with type 2 DM, there is an imbalance of calcium and magnesium with a predisposition to hypercalcemia and hypomagnesaemia as compared to those without diabetes. Conclusions. Vitamin D deficiency is detected in all examined patients with type 1 DM. In patients with type 2 DM, vitamin D deficiency (in 70 %) and insufficiency (in 30 %) was also established. The data obtained regar­ding the level of these electrolytes require further investigation as to their clinical significance and testing in a larger sample of patients being studied.


Ключевые слова

вітамін D; цукровий діабет; паратгормон; магній; кальцій

витамин D; сахарный диабет; паратгормон; магний; кальций

vitamin D; diabetes mellitus; parathyroid hormone; magnesium; calcium

Вступ

Вітамін D становить великий інтерес для наукового товариства. У своїй метаболічно активній формі 1,25(OH)D2 — стероїдний гормон, отриманий у результаті гідроксилювання в печінці та нирках. Його попередники можна отримати з їжею, а також у результаті неферментативних реакцій у шкірі під дією ультрафіолетового випромінювання [1]. 25(OH)D вважається найкращим показником дієтичного та функціонального статусу вітаміну D в організмі, оскільки він присутній у більш високих концентраціях у крові, має тривалий період напіввиведення (від 15 до 20 днів) з доступними методами його оцінки [2].
Найчастіше ефекти вітаміну D пов’язують зі скелетною тканиною, в якій він впливає на мінералізацію та кістковий метаболізм. Щодо останнього, то вітамін D підвищує рівень кальцію та фосфору в плазмі крові, регулює активність остеобластів та остеокластів, а також пригнічує секрецію паратгормону (ПТГ), сприяючи формуванню кістки та запобіганню/лікуванню остеопорозу [3]. Відкриття різноманітних рецепторів до вітаміну D (VDR) у нескелетних тканинах різко підвищило інтерес до цього вітаміну як терапевтичної можливості для профілактики інших хронічних захворювань, таких як ожиріння та цукровий діабет (ЦД). Наявність таких рецепторів було показано, зокрема, у β-клітинах підшлункової залози, що дозволяє розглядати їх як клітини-мішені для вітаміну D [4].
За даними популяційних досліджень, проведених в Україні, до 83,6 % населення страждає від дефіциту вітаміну D в зимові місяці і 67 % — у літні, а також встановлено вищі рівні вітаміну D у осіб, які проживають на більшій висоті над рівнем моря [5]. Також існують наукові дані про те, що дефіцит вітаміну D пов’язаний із підвищеним ризиком розвитку метаболічного синдрому і ЦД 2-го типу [6–8]. Дослідження свідчать, що вітамін D (і кальцій) може відігравати значну роль у прогресуванні β-клітинної дисфункції та чутливості до інсуліну [9]. Дослідження показують обернену кореляцію між сироватковим 25(ОН)D і частотою виникнення ЦД 2-го типу та резистентності до інсуліну. Також було показано обернену кореляцію між 25(OH)D та глікемічним статусом (за рівнем глікованого гемоглобіну) [10, 11]. На підтримку цих даних позитивна кореляція між плазмовою концентрацією 25(OH)D і чутливістю до інсуліну у здорових осіб також було зареєстрована при проведенні тесту толерантності до глюкози. З іншого боку, тривале лікування остеомаляції вітаміном D може збільшити секрецію інсуліну і покращити толерантність до глюкози [12].
Гіповітаміноз D також пов’язаний із підвищеним ризиком розвитку ЦД 1-го типу. Показано значно нижчий ризик розвитку ЦД 1-го типу в когорті малюків, яким призначали високі дози вітаміну D (до 2000 МO/добу) під час періоду раннього дитинства [13]. Також наукові дані показують, що в осіб із нещодавно діагностованим ЦД 1-го типу спостерігалося зниження потреби в інсуліні при призначенні замісної терапії вітаміном D [14]. Проте дані щодо впливу вітаміну D на глікемічний контроль залишаються неоднозначними, оскільки, за даними метааналізу, немає достатніх доказів корисного ефекту, щоб рекомендувати доповнення вітаміну D як засіб покращення глікемії або резистентності до інсуліну у пацієнтів із ЦД або порушенням толерантності до глюкози.
Важливо також сказати про роль магнію як четвертого за кількістю позаклітинного катіона та другого — внутрішньоклітинного в організмі людини. Він є кофактором для всіх ферментативних реакцій, що потребують АТФ, і ключовим компонентом у різних реакціях, що потребують активності кіназ. Він належить до основних активаторів ферментів, що забезпечують нервово-м’язову збудливість і проникність клітин, регулює іонні канали і функції мітохондрій, впливає на диференціацію і апоптоз клітин. Гіпомагніємія, за даними літератури, спостерігається в 13,5–47,7 % негоспіталізованих хворих на ЦД 2-го типу порівняно з 2,5 до 15 % серед осіб без ЦД [15].
Мета — дослідити показники 25(ОН)D, паратгормону, кальцію іонізованого та магнію у хворих на цукровий діабет 1-го і 2-го типу та порівняти їх з групою здорових осіб відповідного віку та статі.

Матеріали та методи

В обстеження включено 40 осіб, розділених на три групи: дослідна група осіб із ЦД 1-го типу (n = 10, середній вік — 43,0 ± 4,5 року), дослідна група осіб із ЦД 2-го типу (n = 10, середній вік — 55,0 ± 5,8 року) та контрольна група осіб без ЦД, підібрана за віком та статтю (n = 20, середній вік — 53 роки). 
Аналіз проводився на обладнанні медичної лабораторії Dila. Рівень 25(OH)D вимірювали методом твердофазного імуноферментного аналізу на приладі Sunrise Tecan (аналітична чутливість 4,0–300; одиниця виміру — нмоль/л), рівень ПТГ — методом хемолюмінесцентного аналізу на приладі Centaur XP (аналітична чутливість 2,5–19 000,0; одиниця виміру — пг/мл), магнію — колориметричним методом, апарат Advia 1800 (аналітична чутливість 0,29–4,11, одиниця виміру — ммоль/л), кальцію іонізованого — іонселективним методом на апараті Easylyte Calcium (аналітична чутливість 0,1–6,0 одиниця виміру — ммоль/л). 
Статистична обробка результатів проводилася за допомогою комп’ютерної програми Statistiсa 10.0. Застосовані автоматизовані формули для встановлення нормальності розподілу у групах показників, зокрема критерій Шапіро — Уїлка. Для встановлення рівня значимості та середніх показників із розрахунком стандартного відхилення використовували автоматичний розрахунок t-критерію Стьюдента для незалежних вибірок, оскільки розподіл усіх даних був нормальний по кожній із груп.

Результати

В табл. 1 наведені результати дослідження вітаміну 25(ОН)D, ПТГ, кальцію іонізованого та магнію у хворих на ЦД 2-го типу та у контрольній групі осіб без діабету, а також їх порівняння з виділенням статистично значимої різниці у показниках.
У табл. 2 наведено результати дослідження вітаміну 25(ОН)D, ПТГ, кальцію іонізованого та магнію у хворих на ЦД 1-го типу та їх порівняння з особами без діабету.
Дефіцит вітаміну D (< 50 нмоль/л) виявлено у 100 % (n = 10) хворих на ЦД 1-го типу та у 70 % (n = 7) хворих на ЦД 2-го типу (в інших трьох хворих спостерігалася недостатність вітаміну D). Існує вірогідна різниця з контролем як у групі хворих на ЦД 1-го типу, так і ЦД 2-го типу (р < 0,001).
Показник ПТГ статистично значимо вищий у групі хворих на ЦД 1-го типу (75,20 пг/мл) порівняно зі здоровим контролем (48,87 пг/мл; p < 0,05). Різниця між рівнем ПТГ у групі хворих на ЦД 2-го типу і у групі осіб без діабету статистично незначима. 
Виявлено обернену кореляцію середньої сили між рівнем 25(ОН)D і ПТГ (коефіцієнт кореляції r –0,59) в осіб із ЦД 1-го типу. Кореляції між рівнем ПТГ та рівнем вітаміну D у групі осіб із ЦД 2-го типу не виявлено. Слабку обернену кореляцію між рівнем вітаміну D і ПТГ виявлено у групі осіб без діабету (коефіцієнт кореляції r –0,36). 
Рівень іонізованого кальцію у групі осіб з ЦД 2-го типу виявився вірогідно вищим, а рівень магнію у групі осіб з ЦД 2-го типу — вірогідно нижчим (р < 0,05).

Обговорення

Для порівняння отриманих нами результатів вибрано декілька досліджень. В індійському дослідження середній рівень вітаміну 25(ОН)D у групі хворих на ЦД 2-го типу становив 48,15 ± 2,38 нмоль/л, у групі осіб без діабету — 63,725 ± 2,550 нмоль/л. У проведеному нами дослідженні виявлено схожі рівні вітаміну 25(ОН)D  у групі осіб із ЦД 2-го типу (51,56 ± 11,60 нмоль/л), проте у групі здорових осіб виявлено вищі рівні 25(ОН)D — 87,85 ± 10,60 нмоль/л. При цьому в індійському дослідженні не визначали рівень ПТГ, кальцію та магнію, але натомість вивчали поліморфізм генів, що відповідають за синтез рецепторів до вітаміну D [16]. Загалом у різних когортних дослідженнях було зареєстровано обернену кореляцію між сироватковим 25(ОН)D та рівнями глікемії або наявністю ЦД 2-го типу, але зв’язок не був однакової сили у цих дослідженнях [17, 18].
В американському дослідженні, що визначало статус забезпеченості вітаміном D у молодих осіб та дітей віком до 18 років із ЦД 1-го типу, було встановлено, що недостатність вітаміну D мали 61 % осіб та дефіцит — 15 % [19]. У даному дослідженні нами встановлено дефіцит вітаміну D у всіх обстежених хворих на ЦД 1-го типу, однак це були дорослі особи віком від 29 до 50 років. Висока частота дефіциту вітаміну D у нашому дослідженні може бути пов’язана із тривалим перебігом ЦД 1-го типу та наявністю ускладнень.

Висновки

Дефіцит вітаміну D встановлений у всіх обстежених хворих на цукровий діабет 1-го типу. У хворих на цукровий діабет 2-го типу також виявлено дефіцит (у 70 %) і недостатність (у 30 %) хворих. 
У хворих на цукровий діабет 2-го типу спостерігається дисбаланс кальцію та магнію зі схильністю до гіперкальціємії та гіпомагніємії при нормальних рівнях паратгормону. 
Отримані дані щодо рівня вказаних електролітів потребують подальшого дослідження щодо їх клінічної значимості і перевірки на більшій вибірці досліджуваних пацієнтів.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.

Список литературы

1. Molecular mechanisms of vitamin D action / M.R. Haus–sler, G.K. Whitfield, I. Kaneko [et al.] // Calcified tissue internatio–nal. — 2013. — Vol. 2. — P. 77-98. — DOI: 10.1007/s00223-012-9619-0.
2. Vitamin D in adult health and disease: a review and guideline statement from Osteoporosis Canada / D.A. Hanley, A. Cranney, G. Jones [et al.] // Canadian Medical Association Journal. — 2010. – Vol. 12. — P. E610-E618. — DOI: 10.1503/cmaj.100771.
3. The effect of vitamin D on bone and osteoporosis / P. Lips, N.M. van Schoor // Clinical Endocrinology & Metabolism. — 2011. — Vol. 4. — P. 585-591. — DOI: 10.1016/j.beem.2011.06.007.
4. The nonskeletal effects of vitamin D: an Endocrine Society scientific statement / C.J. Rosen, J.S. Adams, D.D. Bikle [et al.] // Endocrine reviews. — 2012. — Vol. 3. — P. 456-492. — DOI: 10.1210/er.2012-1000.
5. Статус вітаміну D у населення Буковини і Прикарпаття залежно від місця проживання над рівнем моря / В. Поворознюк, І. Паньків // Боль. Суставы. Позвоночник. — 2016. — № 2(22). — С. 7-10. — DOI: 10.22141/2224-1507.2.22.2016.75755.
6. Вітамін D та його роль у регуляції метаболічних розладів при цукровому діабеті / Ю. Комісаренко // Ліки України. — 2013. — № 4. — P. 51-54.
7. Vitamin D and Type 2 Diabetes / R. Scragg // Diabetes. — 2008. — Vol. 10. — P. 2565-2566. — DOI: 10.2337/db08-0879.
8. Serum 25-hydroxyvitamin D, diabetes, and ethnicity in the Third National Health and Nutrition Examination Survey / R. Scragg, M. Sowers, C. Bell // Diabetes Care. — 2004. — Vol. 12. — P. 2813-2818. — DOI: 10.2337/diacare.27.12.2813.
9. Hypovitaminosis D is associated with insulin resistance and β cell dysfunction / K.C. Chiu, A. Chu, V.L.W. Go, M.F. Saad // The American Journal of Clinical Nutrition. — 2004. — Vol. 5. — P. 820-825.
10. Рівень вітаміну D і його зв’язок із вмістом глікованого гемоглобіну у хворих на цукровий діабет мешканців м. Києва / Ю. Комісаренко, О. Антоненко // Ендокринологія. — 2012. — Т. 17(2). — С. 40-43.
11. Incidence of Type 2 diabetes in England and its association with baseline impaired fasting glucose: the Ely study 1990–2000 / N. Forouhi, J. Luan, S. Hennings, N. Wareham // Diabetic Medicine. — 2007. — Vol. 2. — P. 200-207. — DOI: 10.1111/j.1464-5491.2007.02068.x.
12. Effect of 1,25 dihydroxyvitamin D3 on insulin secretion / S.A. Clark, W.E. Stumpf, M. Sar // Diabetes. — 1981. — Vol. 5. — P. 382-386. 
13. Intake of vitamin D and risk of type 1 diabetes: a birth-cohort study / E. Hyppönen, E. Läärä, A. Reunanen [et al.] // The Lancet. — 2001. — Vol. 9292. — P. 1500-1503. 
14. The effects of calcitriol and nicotinamide on residual pancreatic β-cell function in patients with recent-onset Type 1 diabetes (IMDIAB XI) / D. Pitocco, A. Crino, E. Di Stasio [et al.] // Diabetic Medicine. — 2006. — Vol.8. — P. 920-923.
15. Lower serum magnesium levels are associated with more rapid decline of renal function in patients with diabetes mellitus type 2 / P.-C. Pham, P.-M. Pham, P.-A. Pham [et al.] // Clinical Nephrology. — 2005. — Vol. 6. — P. 54-56.
16. Malik R.A., Mehta P., Bhat A.A. et al. Vitamin D Receptor (VDR) Gene Polymorphism and Type 2 Diabetes mellitus — A Case Control Study in Ethnic Population of Kashmir Valley // Advanced Research in Gastroenterology and Hepatology. — 2017. — Vol. 4(5). — 555648. — DOI: 10.19080/ ARGH.2017.04.555648.
17. Vitamin D status and glucose homeostasis in the 1958 British birth cohort / E. Hyppönen, C. Power // Diabetes Care. — 2006. — Vol. 10. — P. 2244-2246.
18. Mathieu C., Gysemans C., Giulietti A., Bouillon R. Vitamin D and diabetes // Diabetologia. — 2005. — Vol. 48(7). — P. 1247-1257.
19. Significant vitamin D deficiency in youth with type 1 diabetes mellitus / B.M. Svoren, L.K. Volkening, J.R. Wood, L.M. Laffel // The Journal of Pediatrics. — 2009. — Vol. 1. — P. 132-134. — DOI: 10.1016/j.jpeds.2008.07.015.

Вернуться к номеру