Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал Том 14, №3, 2018

Вернуться к номеру

Новини ендокринології

Останніми роками коморбідність, тобто наявність двох і більше захворювань в однієї особи, становить значний економічний і медико-соціальний тягар для суспільства, що постійно зростає. При цьому необхідні подальші дослідження для оцінки статевих відмінностей коморбідності для розробки спеціальних методів профілактики й лікування поєднаних захворювань. У зв’язку з цим великий інте–рес становлять нещодавно опубліковані результати великомасштабного проспективного дослідження UK Biobank, які показали, що хоча абдомінальний тип ожиріння і трапляється частіше в чоловіків, він небезпечніший для жінок унаслідок більш високого ризику інфаркту міокарда (ІМ).
Ожиріння — найпоширеніший чинник ризику формування хронічних захворювань, включаючи ІМ, що залишається основною причиною смерті людей у всьому світі. Абдомінальний, або андроїдний (центральний), тип ожиріння характеризується надмірним відкладенням жирової тканини в ділянках живота й верхньої частини тулуба, при цьому фігура стає схожою на яблуко. Порівняно з підшкірною жировою тканиною вісцеральний жир має найбільшу метаболічну активність і тісно пов’язаний з інсулінорезистентністю й кардіометаболічними ризиками. Параметри, що відображають центральне ожиріння й композицію тіла, включають окружність талії (ОТ), співвідношення окружність талії/окружність стегон (ОТ/ОС) і краще, ніж індекс маси тіла (ІМТ), характеризують взаємозв’язок між ожирінням і серцево-судинними захворюваннями (ССЗ), що ще раз було підтверджено в дослідженні UK Biobank.
У Великій Британії з 2006 по 2010 р. у цьому дослідженні взяли участь понад 500 000 осіб віком від 40 до 69 років, які на початку не мали ССЗ. Упродовж семи років подальшого спостереження сталося 5710 випадків ІМ (28 % жінок), і автори підрахували скорегований відносний ризик (ВР) для ІМ залежно від величини ІМТ, ОТ і співвідношення ОТ/ОС. Встановлено, що показники як загального, так і центрального ожиріння пов’язані з підвищеним ризиком ІМ, однак параметри центрального ожиріння, ОТ і особливо співвідношення ОТ/ОС чіткіше корелювали з ризиком ІМ порівняно з ІМТ, особливо в жінок. Ці результати не залежали від віку й соціально-економічного статусу учасників.
Ці результати важливі не лише для ендокринологів і кардіологів, але й для гінекологів. Жінки віком від 45 до 55 років частіше звертаються до них з приводу маткових кровотеч або симптомів менопаузального періоду. Саме в цей період відбувається накопичення абдомінального/вісцерального жиру, маркером якого є значиме збільшення ОТ, навіть у худих жінок, що певною мірою може бути пов’язане з розвитком у цей період відносної гіперандрогенії на тлі естрогенного дефіциту. У ранньому постменопаузальному періоді абдомінальне ожиріння відзначається в 5 разів частіше порівняно з репродуктивним віком.
Хоча ризик гострих ускладнень CСЗ притаманний як чоловікам, так і жінкам, жінки з ІМ характеризуються більш високим ризиком встановлення помилкового діагнозу, затримки діагностування, оскільки в них рідше використовується коронарна ангіографія. Унаслідок цього ризик ішемічної хвороби серця (ІХС) у жінок залишається недооціненим, незважаючи на більш високу смертність порівняно з чоловіками незалежно від віку. Встановлено, що 26 % жінок проти 19 % чоловіків помирають впродовж року після першого ІМ, а впродовж подальших п’яти років після цієї події — 47 проти 36 % відповідно.
У дослідженні Women’s Ischemia Syndrome Eva–luation (Оцінка синдрому ішемії в жінок, WISE) було виявлено, що в понад 50 % жінок середнього віку, які скаржились на біль за грудиною, ці скарги були пов’язані з коронарною мікроваскулярною дисфункцією, а не з обструктивною ІХС. Раніше вважали, що для жінок у таких випадках характерний сприятливіший прогноз, проте щорічний показник серйозних серцево-судинних подій досягає 3,4 %.
Одне з ключових положень останніх рекомендацій Міжнародного товариства з вивчення менопаузи для жінок середнього віку з питань гормональної терапії періоду менопаузи звучить так: «ССЗ — провідна причина смертності жінок. У разі початку гормональної терапії у віці до 60 років і/або впродовж 10 років постменопаузального періоду відзначається стабільне зниження загальної смертності». Результати недавнього кокрейнівського систематичного огляду й метааналізу цих рандомізованих контрольованих досліджень показали зниження ризику ІХС за такими показниками, як смертність унаслідок різних серцево-судинних причин або нефатальний ІМ (ВР 0,52; 95% ДІ 0,29–0,96) і загальна смертність (ВР 0,70; 95% ДІ 0,52–0,95) у жінок, які розпочали гормональну терапію впродовж перших 10 років постменопаузи.
Результати великомасштабного контрольованого проспективного дослідження з активним спостереженням EURAS-HRT (European Active Surveillance Study of Women), проведеного в семи європейських країнах (понад 30 000 учасниць) з метою порівняння безпеки комбінації 1 мг естрадіолу/2 мг дроспіренону з іншими препаратами для безперервного комбінованого режиму замісної гормональної терапії, показали статистично значущо нижчу частоту несприятливих судинних подій, у тому числі гострого ІМ.
Отже, дослідження UK Biobank показує, що статевий диморфізм відносно кількості й розподілу жирової тканини не лише призводить до відмінностей у композиції тіла/фігурі жінок і чоловіків, але також може по-різному впливати на ризик ІМ у подальшому в разі розвитку абдомінального ожиріння. Головне завдання ендокринологів у співпраці з гінекологами — за допомогою правильно підібраної гормональної терапії не допустити перерозподілу жирової тканини в пери- і ранній постменопаузі й приділити належну увагу іншим чинникам ризику ССЗ.

Вітання читачам із далекої Африки!

Світ водоспадів, цих чудових витворів природи, здавна полонив автора цих рядків. Залишається втілити в життя мрію — побачити й відчути воістину безмежний світ падаючих вод, постояти біля підніжжя великих і малих водоспадів, чиї води при падінні створюють безугавний шум і гуркіт і, частково розбиваючись об скелі, перетворюються в хмари водяного пилу, у яких міняться сполохи діамантових вогнів і сяють кольорові райдуги. Це справді живі пам’ятники неживої природи, адже багато таких нерукотворних монументів спорудила природа на безмежних просторах нашої планети. 
Після Ніагарського водоспаду, що розділяє Канаду і США, й Ігуасу на межі Аргентини й Бразилії, водоспадів Ісландії мене не покидала думка відвідати ще й африканку з королівським ім’ям, розташовану на кордоні Зімбабве та Замбії. 
Візу для в’їзду до Зімбабве можна отримати безпосередньо на летовищі, спорудженому за 20 км від водоспаду Вікторія в однойменному містечку на березі ріки Замбезі. Щоправда, до прибуття у Вікторію Фолз на шляху з Києва треба за добу подолати 10 тисяч кілометрів, перетнути екватор, змінивши 3 літаки з пересадками в столицях Італії й Ефіопії.
Королева водоспадів справді унікальна: це єдине місце у світі, де вода зривається суцільним потоком шириною близько 1800 м. Стіна води гуркотить так, що чутно здалека, а хмара туману піднімається на висоту хмарочоса. 
Ріка Замбезі зустріла на своєму шляху тріщину, яка утворилася під впливом тектонічних сил. Обійти цю перепону неможливо, тому вода падає у вузьку розколину з висоти 128 метрів, а об’єм води становить до 700 000 кубічних метрів за хвилину. Після цього потужний водяний потік з неймовірним шумом пробиває собі шлях повз круті ущелини гірської породи. На окремих ділянках водоспад неможливо розглянути через густий туман, який насичує повітря настільки, що він перетворюється на дрібні дощові краплі. І тому навіть у найбільшу спеку так можна промокнути наскрізь. Водоспад Вікторія належить до головних визначних пам’яток Південної Африки й Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Це чарівне творіння природи, у якому поєдналася дивовижна різноманітність таких грандіозних і напрочуд красивих явищ, викликає водночас захоплення, жах і справжню радість. Глибока безодня викидає в небо величезні густі хмари найдрібніших бризок і водяного пилу, а промені сонця виграють у дивовижних яскравих райдугах. Із зімбабвійського боку чудо природи постає в більш ефектних ракурсах. А поблизу — така кількість хвостатих родичів людини, як ніде інде.
І, звичайно, хотілося вловити життєвий ритм Африки, хоча це було нелегко.
Усе можуть наші олігархи, але скроїти нову країну й назвати її своїм ім’ям — навряд. Не через відсутність бажання, просто часи інші. А ось 120 років тому із цим не було жодних проблем. За умови, що ви живете в Африці і грошей у вас стільки, скільки було в британського ресурсного магната Сесіла Родса (тобто непристойно багато). З уламків його концесії утворилися цілих дві держави, які називаються Замбія і Зімбабве. 
Вдячні співвітчизники Родса після його смерті назвали нову колонію Родезією. У 1924 році її розділили на Північну й Південну: ось чому в результаті виникли дві держави. Після наполегливих вимог аборигенів Лондон у 1966 році видав Північній Родезії пропуск у незалежність — так на карті світу з’явилася Замбія. З Південною вийшло по-іншому: білі мешканці на чолі з бойовим льотчиком Яном Смітом створили власну державу за зразком Південно-Африканської Республіки. Саме ця Родезія стала улюбленим об’єктом радянської пропаганди. У 1980 році в Родезії відбулися всезагальні вибори, які завершилися перемогою партії Роберта Мугабе — головної людини в сучасній Зімбабве. До речі, ця назва також виникла в 1980 році.
Після масової еміграції білих зімбабвійців національна валюта в країні так впала в ціні, що її довелося замінити американським доларом. З 2008 року функції національної валюти Зімбабве «тимчасово» виконує американський долар — як кажуть, немає нічого більш постійного… У Зімбабве не варто переживати за себе більше, ніж це необхідно. На вулиці вас, швидше за все, не пограбують, а замучать пропозиціями купити сувеніри.
У зворотному напрямку відстань до Києва зросла до 12 500 км, адже довелося змінити 4 літаки з пересадками в столицях Ботсвани, Ефіопії та Франції. Однак, побувавши на водоспаді Вікторія, отримуєш велику естетичну насолоду, приплив бадьорості й енергії.
Бажаю читачам частіше відвідувати такі місця, у яких відчуваєш на собі енергію і міць природи та землі, гармонію з ними. І такі відчуття гарантовані навіть скептично налаштованій людині. 
Головний редактор,
професор Володимир Іванович Паньків


Вернуться к номеру