Международный эндокринологический журнал Том 16, №3, 2020
Вернуться к номеру
Алергічні реакції у хворих на цукровий діабет 1-го типу (огляд літератури та власні дослідження)
Авторы: Каспрук Н.М.
ВДНЗУ «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Останнім часом привертає увагу зростання кількості випадків медикаментозної алергії в розвинених країнах світу. На сьогодні до 40 % пацієнтів стаціонарів потерпають від патологічних реакцій, пов’язаних із непереносимістю ліків. Найбільш проблематичними, враховуючи суттєву обмеженість елімінаційних заходів, є алергічні реакції на різні види інсулінів. Алергеном може бути не тільки інсулін, але й білкові (наприклад, протамін) і небілкові (наприклад, цинк) домішки, що входять до складу препаратів. У більшості випадків алергія буває викликана самим інсуліном або його полімерами, про що свідчать місцеві алергічні реакції на людський інсулін і системні реакції на високоочищені інсуліни. В огляді літератури розглядаються особливості справжніх (СА) та псевдоалергічних (ПА) реакцій, поєднання алергічних й псевдоалергічних механізмів. З урахуванням того, що клінічні прояви СА і ПА однакові, а можливості діагностики різні, підходи до їх лікування також відрізняються, що викликає необхідність у проведенні диференційної діагностики між ними. Провести диференційну діагностику на підставі тільки оцінки клінічної картини захворювання дуже складно, тому підходи до діагностики повинні мати комплексний характер. Особливе значення при проведенні диференційної діагностики між СА і ПА мають дані анамнезу та специфічні тести з причинно-значущими алергенами. Наведені результати ретроспективного аналізу історій хвороби та амбулаторних карт 170 пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД) і позитивним алергоанамнезом і результати проведеного аналізу ефективності антимедіаторних засобів — хіфенадину та сехіфенадину. Встановлено, що частота алергічних реакцій у хворих на цукровий діабет 1-го типу в 2,9 раза вища, ніж в загальній популяції, і прямо залежить від тривалості й тяжкості захворювання. На різні варіанти гіперчутливості до харчових продуктів вказували 37 % пацієнтів, медикаментозну гіперчутливість спостерігали 34 % пацієнтів (проти 27 % в основній групі). Найбільш значущими алергенами для обстежених пацієнтів є медикаментозні препарати та харчові продукти. Програма профілактичних заходів щодо виникнення алергічних захворювань у хворих на ЦД повинна включати навчання стосовно харчування, елімінаційні заходи щодо можливих сенсибілізуючих і провокуючих факторів, адекватну фармакотерапію та запобігання поліпрагмазії. Похідні хінуклідинів демонструють високу ефективність щодо лікування алергодерматозів у хворих на ЦД, зокрема з гіперчутливістю до препаратів інсулінів.
В последнее время привлекает внимание рост количества случаев лекарственной аллергии в развитых странах мира. На сегодняшний день до 40 % пациентов стационаров страдают от патологических реакций, связанных с непереносимостью лекарств. Наиболее проблематичными, учитывая существенную ограниченность элиминационных мероприятий, являются аллергические реакции на различные виды инсулинов. Аллергеном может быть не только инсулин, но и белковые (например, протамин) и небелковые (например, цинк) примеси, входящие в состав препаратов. В большинстве случаев аллергия бывает вызвана самим инсулином или его полимерами, о чем свидетельствуют местные аллергические реакции на человеческий инсулин и системные реакции на высокоочищенные инсулины. В обзоре литературы рассматриваются особенности настоящих (НА) и псевдоаллергических (ПА) реакций, сочетание аллергических и псевдоаллергических механизмов. С учетом того что клинические проявления НА и ПА одинаковые, а возможности диагностики разные, подходы к их лечению также отличаются, что вызывает необходимость в проведении дифференциальной диагностики между ними. Провести дифференциальную диагностику на основании только оценки клинической картины заболевания очень сложно, поэтому подходы к диагностике должны иметь комплексный характер. Особое значение при проведении дифференциальной диагностики между НА и ПА имеют данные анамнеза и специфические тесты с причинно-значимыми аллергенами. Приведены результаты ретроспективного анализа историй болезни и амбулаторных карт 170 пациентов с сахарным диабетом (СД) и положительным аллергическим анамнезом и результаты проведенного анализа эффективности антимедиаторных средств — хифенадина и сехифенадина. Установлено, что частота аллергических реакций у больных СД 1-го типа в 2,9 раза выше, чем в общей популяции, и напрямую зависит от продолжительности и тяжести заболевания. На разные варианты гиперчувствительности к пищевым продуктам указывали 37 % пациентов, медикаментозную гиперчувствительность наблюдали 34 % пациентов (против 27 % в основной группе). Наиболее значимыми аллергенами для обследованных пациентов являются медикаментозные препараты и пищевые продукты. Программа профилактических мероприятий относительно возникновения аллергических заболеваний у больных СД должна включать обучение в отношении питания, элиминационные меры относительно возможных сенсибилизирующих и провоцирующих факторов, адекватную фармакотерапию и предотвращение полипрагмазии. Производные хинуклидина демонстрируют высокую эффективность по лечению аллергодерматозов у больных СД, в частности с гиперчувствительностью к препаратам инсулина.
In recent years the drug allergy incidence is on the rise in developed countries. Today, up to 40 % of patients are suffering from pathological reactions caused by drug intolerance. The most problematic ones (taken into account the lack of preventive measures) are those caused by different types of insulin. The allergen can be not only insulin but also protein (protamine) and non-protein (zinc) impurities that are part of the drugs. In most cases, allergies are caused by insulin itself or its polymers, as evidenced by local allergic reactions to human insulin and systemic reactions to highly purified insulins. The literature review considers the features of real and pseudo allergic reactions, a combination of allergic and pseudoallergic mechanisms. Given that the clinical manifestations of real and pseudo allergic reactions are the same, and the possibilities of diagnosis are different, approaches to their treatment are also different, which makes it necessary to conduct a differential diagnosis between them. It is very difficult to make a differential diagnosis based only on the assessment of the clinical picture of the disease, so approaches to diagnosis should be comprehensive. Of particular importance in the differential diagnosis between real and pseudo allergic reactions are history and specific tests with causative allergens. This article presents an overview of features of real and false allergic reactions, results of retrospective patients’ histories analysis (170 diabetic patients with positive allergic anamnesis), as well as the results of the analysis identifying the effectiveness of anti-mediator drugs — quifenadine and sequifenadine. It has been identified that the frequency of allergic reactions in patients with insulin-dependent diabetes is 2.9 times higher than that in a healthy population and is directly linked with the duration and severity of diabetes mellitus. Drugs and food were found to be the most significant allergens in tested patients. The following are the measures to prevent allergic reactions in patients with diabetes mellitus: educating patients about recommended food diet, eliminating sensitizing and provoking factors, taking drugs that have proven effectiveness for a patient and preventing polypharmacy. Quinuclidine derivatives demonstrate great effectiveness when treating allergic dermatosis in diabetic patients, especially those that are hypersensitive to insulin.
цукровий діабет; інсулінотерапія; алергічні реакції; огляд
сахарный диабет; инсулинотерапия; аллергические реакции; обзор
diabetes mellitus; insulin therapy; allergic response; review
- Akinci B., Yener S., Bayraktar F. et al. Allergic reactions to human insulin: a review of current knowledge and treatment options. Endocrine. 2010. 37. 33-39. DOI: 10.1007/s12020-009-9256-1.
- Jacquier J., Chik C.L., Senior P.A. A practical, clinical approach to the assessment and management of suspected insulin allergy. Diabetic Med. 2013. 30. 977-985. doi: 10.1111/dme.12194.
- Radermecker R.P., Scheen A.J. Allergy reactions to insulin: effects of continuous subcutaneous insulin infusion and insulin analogues. Diabetes Metab. Res. Rev. 2007. 23(5). 348-355. doi: 10.1002/dmrr.714.
- Heinzerling L., Raile K., Rochlitz H. et al. Insulin allergy: clinical manifestations and management strategies. Allergy. 2008. 63(2). 148-155. doi: 10.1111/j.1398-9995.2007.01567.x.
- Wittrup M., Pildal J., Rasmussen A.K. et al. Systemic and local allergy to human insulin. Ugeskr Laeger. 2003. 165(21). 2207-2208.
- Heinzerling L. Insulin allergy. Diabet. Med. 2013. 30(8). 891-892. doi: 10.1111/dme.12233.
- Bodtger U., Wittrup M. A rational clinical approach to suspected insulin allergy: status after five years and 22 cases. Diabet. Med. 2005. 22(1). 102-106. doi: 10.1111/j.1464-5491.2004.01352.x.
- Matheu V., Perez E., Hernández M. et al. Insulin allergy and resistance successfully treated by desensitization with Aspart insulin. Clin. Mol. Allergy. 2005. 23(3). 16. doi: 10.1186/1476-7961-3-16.
- Fernandez L., Duque S., Montalban C. et al. Allergy to human insulin. Allergy. 2003. 58. 1317.
- Wu W., Cheng H., Bu R. Protamine-containing insulin allergy and renal dysfunction in a patient with type 2 diabetes. J. Diabetes Investig. 2015. 6(5). 591-593. doi: 10.1111/jdi.12332.
- Kaya A., Gungor K., Karakose S. Severe anaphylactic reaction to human insulin in a diabetic patient. J. Diabetes Complicat. 2007. 21(2). 124-127.
- Rudert A., Portnoy J. Mold allergy: is it real and what do we do about it? Expert Rev. Clin. Immunol. 2017. 13(8). 823-835. doi: 10.1080/1744666X.2017.1324298.
- Thong B.Y.-H., Tan T.-C. Epidemiology and risk factors for drug allergy. Br. J. Clin. Pharmacol. 2010. 71. 684-700.
- Frew A. General principles of investigating and managing drug allergy. Br. J. Clin. Pharmacol. 2011. 71. 642-6.
- Waller D.G. Allergy, pseudo-allergy and non-allergy. Br. J. Clin. Pharmacol. 2011. 71(5). 637-638. doi: 10.1111/j.1365-2125.2011.03976.x.
- Zhang B., Li Q., Shi C., Zhang X. Drug-Induced Pseudoallergy: A Review of the Causes and Mechanisms. Pharmacology. 2018. 101(1–2). 104-110. doi: 10.1159/000479878.
- Roy S., Gupta K., Ganguly A., Ali H. β-Arrestin2 expressed in mast cells regulates ciprofloxacin-induced pseudoallergy and IgE-mediated anaphylaxis. J. Allergy Clin. Immunol. 2019. 144(2). 603-606. doi:10.1016/j.jaci.2019.04.024.
- Zhang B., Li Q., Shi C., Zhang X. Drug-Induced Pseudoallergy: A Review of the Causes and Mechanisms. Pharmacology. 2018. 101. 104-110. Doi: 10.1159/000479878.
- Fineberg S.E., Kawabata T.T., Finco-Kent D., Fountaine R.J., Finch G.L., Krasner A.S. Immunological responses to exogenous insulin. Endocr. Rev. 2007. 28(6). 625-652. doi: 10.1210/er.2007-0002.
- Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію. К.: МОЗ України, 2015. 87 с.
- Fujikawa T., Imbe H., Date M. et al. Severe insulin allergy successfully treated with continuous subcutaneous insulin infusion. Diabetes Res. Clin. Pract. 2012. 97(2). e31-e33. doi: 10.1016/j.diabres.2012.04.027.