Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

International journal of endocrinology Том 17, №4, 2021

Back to issue

Переваги й потенційні можливості застосування альфа-ліпоєвої кислоти в комплексі з фітоестрогенами й фітопрогестеронами на тлі дебюту цукрового діабету 2-го типу в перименопаузі

Authors: Паньків В.І.
Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, м. Київ, Україна

Categories: Endocrinology

Sections: Specialist manual

print version


Summary

Близько 10 % населення планети становлять жінки в менопаузі. Даний період збігається з найбільш активною соціальною і професійною діяльністю практично кожної жінки. Сучасні підходи до лікування й профілактики менопаузальних порушень ґрунтуються на таких принципах: зміна способу життя, застосування менопаузальної гормональної терапії, використання негормональної терапії (препаратів з гормоноподібною дією, фітоестрогенів, седативних засобів, транквілізаторів, антидепресантів), немедикаментозні методи корекції. Серед засобів негормональної терапії менопаузальних пацієнток добре досліджені фітоестрогени — селективні модулятори рецепторів естрогенів рослинного походження, які за структурою близькі до ендогенних естрогенів. Завдяки своїй слабкій естрогенній дії вони зменшують ступінь тяжкості клімактеричного синдрому, не впливаючи при цьому на проліферативні процеси в ендометрії. Одним з таких препаратів є Климона®, що містить біологічно активні компоненти рослинного походження (шишки хмелю, корінь циміцифуги, корінь діоскореї, вітамін D, α-ліпоєва кислота), які довели свою ефективність у полегшенні проявів менопаузи й зменшенні менопаузального метаболічного синдрому. Основні переваги α-ліпоєвої кислоти в комплексі з фітоестрогенами й фітопрогестеронами на тлі дебюту ЦД 2-го типу в перименопаузі: можливість зменшення дози кожного з інгредієнтів порівняно з їх стандартним дозуванням у рамках монотерапії при досягненні еквівалентного ефекту; можливість розширення терапевтичного спектра й показань до застосування; зменшення поліпрагмазії при збереженні або підвищенні ефективності лікування; можливість проведення ефективного амбулаторного лікування й максимального досягнення комплаєнсу; можливість збереження в процесі лікування повноцінних соціальних функцій.

About 10 % of the world population are menopausal women. This period coincides with the most active social and professional activities of almost every woman. In addition to typical manifestations, this age stage is characterized by menopausal metabolic syndrome, which is caused by estrogen deficiency and is found in 35–49 % of women in older age groups. Modern approaches to the treatment and prevention of menopausal disorders include following principles: lifestyle changes, menopausal hormone therapy, non-hormonal therapy (drugs with hormone-like effects, phytoestrogens, sedatives, tranquilizers, and antidepressants), non-drug correction methods. Phytoestrogens, selective modulators of plant-derived estrogen receptors, which are structurally similar to endogenous estrogens, are well-researched among other means of non-hormonal therapy of menopausal patients. Due to their weak estrogenic action, they reduce the severity of menopausal syndrome without affecting the proliferative proces­ses in the endometrium. One of these drugs is Climona® that contains biologically active components of plant origin (hop cones, cimicifuga root, dioscorea root, vitamin D, α-lipoic acid), which have been shown to be effective in decreasing menopause manifestations and reducing menopausal metabolic syndrome. The main advantages of α-lipoic acid combination with phytoestogens and phytoprogesterones on the background of the onset of type 2 diabetes mellitus in perimenopause are as follows: the ability to reduce the dose of each of the ingredients compared to their standard dosage as monotherapy to achieve an equivalent effect; the possibility of expanding the therapeutic spectrum and indications for use; a reduction of polypharmacy while maintaining or increasing the effectiveness of treatment; the possibility of effective outpatient treatment and maximum compliance; the possibility of preserving full social functions in the treatment process.


Keywords

менопауза; фітоестрогени; α-ліпоєва кислота; Климона

menopause; phytoestrogens; α-lipoic acid; Climona®

Відомо, що порушення вуглеводного обміну чітко демонструють гендерну специфіку. У жінок вони трапляються частіше, мають тяжчий перебіг і несприятливий прогноз. Особливу увагу у зв’язку з цим привертають специфічні для статі аспекти патогенетичних змін у системі «ожиріння — інсулін — глюкоза», зумовлені впливом статевих гормонів. Упродовж тривалого часу загальноприйнятою була позиція, згідно з якою естрогени в жінок мають протективну дію, а андрогени — негативну. З іншого боку, накопичуються дані, що естрогени як у жінок, так і в чоловіків можуть справляти не лише позитивний, але й негативний вплив на метаболічні параметри [1].
Встановлено низку механізмів, що пов’язують естрадіол з підвищеною чутливістю до інсуліну в жінок. Зокрема, 17-бета-етиніл-естрадіол запобігає акумуляції жиру за допомогою супресії ліпогенезу, у тому числі в печінці, і активації ліполізу; у скелетних м’язах естрадіол посилює утилізацію глюкози, модулюючи експресію транспортерів глюкози GLUT4 [2]. Описано прямі протекторні ефекти естрогенів щодо підшлункової залози, їх здатність знижувати чутливість до глюкагону й вираженість його секреції, що, у свою чергу, зменшує глюкагон-індуковану гіперглікемію [3].
Класична концепція менопаузи ґрунтується на тому, що в цьому періоді на тлі естрогенної недостатності організм жінки особливо вразливий щодо прогресування атерогенезу, артеріальної гіпертензії, порушень ліпідного, вуглеводного обміну, ожиріння і коагуляційного гомеостазу [4–6]. З іншого боку, на думку F. Lizcano i G. Guzmán [7], уявлення про домінуюче значення естрогенів у розвитку метаболічних захворювань під час менопаузи видається суперечливим, можливо, ключем до проблеми слугує порушений обмін андрогенів; аналогічної думки дотримуються J.S. Brand і Y.T. van der Schouw [8].
C. Kim і співавт. [9] при вивченні восьми проспективних обсерваційних досліджень у жінок дійшли висновку, що в жінок рівень естрадіолу асоційований із серцево-судинним ризиком. Автори вважають, що механізм дії статевих гормонів, зокрема естрадіолу, може бути опосередкований геномними й негеномними ефектами, впливом на загальноприйняті й інші, менш вивчені, фактори ризику. Передбачається, що дія естрогенів на судини, принаймні частково, залежить від вираженості атеросклерозу. Так, встановлено, що експресія рецепторів до естрадіолу значно знижена у вогнищах атеротромбозу, у зв’язку з чим прямі ефекти естрогенів, залежні від їх впливу на рецептори, у таких артеріях будуть проявлятися меншою мірою. Думку про можливість різноспрямованих ефектів естрадіолу залежно від ступеня атеросклеротичного ураження судин поділяють також інші автори [10]. З огляду на тісний патогенетичний зв’язок ендотеліальної дисфункції та інсулінорезистентності (ІР), можна припускати внесок описаних механізмів і в розвиток порушень вуглеводного обміну. 
Близько 10 % населення планети становлять жінки в періоді менопаузи. Щороку чисельність цієї категорії збільшується ще на 25 млн осіб. За прогнозами ВООЗ, до 2030 року в періоді менопаузи перебуватиме 1,2 млрд жіночого населення в усьому світі [11]. Середній вік природної менопаузи в розвинених країнах становить 51,5 року, в Україні — 49,3 року [12]. 
Період природної менопаузи збігається з найбільш активною соціальною і професійною діяльністю практично кожної жінки. При цьому в 10–15 % жінок відзначаються нейропсихічні симптоми: дратівливість, плаксивість, безсоння, зниження настрою, інтенсивний біль голови, депресивні стани, конфліктність вдома, на роботі, агресивність, нетерпимість, порушення пам’яті (за рахунок зниження концентрації уваги), недовірливість [13]. Крім того, у деяких жінок відзначаються вестибулярні порушення: запаморочення, з нудотою, шумом у вухах, втратою рівноваги, падіннями. Ці стани можуть супроводжуватися короткочасною втратою свідомості з падіннями, ударами й іншими травмами. Слід вказати і на діенцефальні симптоми, що імітують діенцефальні симпатоадреналові кризи. Вони розпочинаються частіше вночі або ввечері із серцебиття, підвищення артеріального тиску, зміни кольору шкіри (блідість шкіри обличчя й кінцівок), різкої слабості, відчуття завмирання й зупинки серця, страху смерті. Симптоми супроводжуються ознобом, тремором, запамороченням, пітливістю. Напад триває від декількох до 20 хвилин, минає самостійно, змінюється поліурією, ознобом [14–16].
До особливостей перебігу клімактеричного періоду при цукровому діабеті (ЦД) порівняно зі здоровими жінками аналогічного віку насамперед належить більш раннє настання менопаузи. У жінок із ЦД 2-го типу початок клімактерію припадає на 43–47 років, а менопауза настає в 46–50 років. У 56 % жінок, хворих на ЦД 2-го типу, у віці 50–54 років менопауза настає протягом 6–12 місяців після дебюту захворювання [17]. 
Для частини жінок із ЦД 2-го типу в перименопаузі характерна відносна гіперандрогенія, обумовлена складними механізмами розвитку гіперінсулінемії й ІР. Це пов’язано з тим, що гіперінсулінемія призводить до зниження продукції глобуліну, що зв’язує статеві гормони, у печінці й підвищення синтезу андрогенів яєчниками [18].
Вазомоторні симптоми клімактеричного синдрому у 80–90 % жінок із ЦД 2-го типу виражені слабо, і на перший план, як правило, виходять скарги психоемоційного характеру. На друге місце за значимістю у хворих на ЦД 2-го типу виходять порушення з боку серцево-судинної системи (70 %), в основі яких лежать дефіцит естрогенів, ІР, гіперінсулінемія, гіперандрогенія і гіпертригліцеридемія [19]. 
Сучасні підходи до лікування й профілактики клімактеричних порушень побудовані на таких принципах [20]: зміна способу життя (відмова від куріння, збільшення фізичної активності тощо); застосування менопаузальної гормональної терапії; використання негормональних препаратів (зокрема, рослинних засобів — фітоестрогенів), седативних засобів, транквілізаторів, антидепресантів; немедикаментозних методів корекції (психотерапія, клімато-, бальнео-, таласотерапія, акупунктура тощо). 
Серед засобів негормональної терапії менопаузальних пацієнток дослідженими є натуральні препарати — фітоестрогени/фітогормони. Фітоестрогени — це селективні модулятори рецепторів естрогенів рослинного походження, які за структурою близькі до ендогенних естрогенів і є нестероїдними речовинами класу поліфенольних сполук [21]. До фітоестрогенів належать такі класи хімічних сполук, як флавони, ізофлавони, лігнани, куместани. Майже всі ці речовини мають одну характерну особливість — дифенольне кільце, що робить їх схожими за просторовою структурою на 17β-естрадіол [22]. 
Установлено, що фітоестрогени справляють вплив на продукцію, метаболізм і біологічну активність статевих гормонів і внутрішньоклітинних ферментів — ароматаз, які регулюють позагонадне утворення гормонів. Завдяки своїй слабкій естрогенній дії вони зменшують тяжкість перебігу клімактеричного синдрому, не впливаючи при цьому на проліферативні процеси в ендометрії [23]. 
У нативній формі фітоестрогени не дають біологічних ефектів, але після перорального прийому в кишечнику під впливом мікрофлори глікозиди гідролізуються й розпадаються на цукристу частину і нецукристий компонент, так званий аглікон, що виявляє естрогенну активність [24]. Фітоестрогени безпечні з точки зору надлишкової проліферації і не потребують прогестагенного прикриття: низька спорідненість до естрогенних рецепторів типу α не дозволяє фітоестрогенам проявити проліферативний ефект [25]. 
Крім того, фітоестрогени стимулюють у печінці продукцію глобуліну, що зв’язує статеві стероїди, а це призводить до зниження біологічної доступності не тільки естрогенів, але й андрогенів, відносний надлишок яких у постменопаузі є несприятливим з позицій кардіологічного ризику й ризику метаболічного синдрому. Зв’язуючись з рецепторами естрогенів, фітоестрогени блокують взаємодію з рецептором ендогенного естрадіолу. Отже, будучи набагато слабшими функціонально за естрадіол, фітоестрогени мають антиестрогенну або естрогенну дію за умов відповідно вищої або нижчої естрогенної насиченості, і саме це дозволяє віднести їх до групи природних селективних модуляторів рецепторів естрогенів [26]. 
Механізм дії фітоестрогенів на вазомоторну симптоматику клімактеричного синдрому до кінця не з’ясований: найвірогіднішим поясненням є їхній вплив на естрогенові рецептори структур головного мозку [27]. Доклінічні й клінічні дослідження продемонстрували покращання ліпідного профілю плазми на тлі прийому фітоестрогенів, а також пригнічення процесу окиснення ліпопротеїнів низької щільності. Зниження рівня холестеролу спостерігається при застосуванні 30–40 мг фітоестрогенів на добу [28]. Також продемонстровано зменшення ригідності артеріальної стінки при лікуванні фітоестрогенами жінок у постменопаузальному періоді. 
Результати дослідження за участю понад 200 тисяч жінок віком від 50 до 74 років підтверджують, що більше половини з них використовували альтернативні методи терапії для полегшення симптомів менопаузи. При цьому більшість віддали перевагу саме засобам рослинного походження. Так, 43,8 % учасниць використовували фітоестрогени й були задоволені обраним методом лікування щодо зменшення вираженості проявів симптомів менопаузи [29, 30]. 
При використанні фітоестрогенів не спостерігається токсичних ефектів, тому їх прийом вважається відносно безпечним методом лікування. 
Альфа-ліпоєва кислота (АЛК) — природний коензим мітохондрій мультиензимного комплексу, що каталізує окисне декарбоксилювання α-кетокислот, таких як піруват і α-кетоглютарат. АЛК, або 1,2-дитіолан-3-пентанова кислота, уперше була виділена в 1951 році як кофермент у циклі трикарбонових кислот. Ця сполука належить до ліпоамідів, функціонує як кофактор у мультиферментних комплексах, що каталізують окислювальне декарбоксилювання таких α-кислот, як піруват, α-кетоглутарат [31]. АЛК є потужним антиоксидантом, що визначає можливість її терапевтичного використання [32]. 
АЛК має подвійну антиоксидантну дію: підвищує внутрішньоклітинний рівень антиоксидантів (глутатіон, вітаміни Е, С), а також безпосередньо нейтралізує вільні радикали. За даними проведених досліджень доведена здатність АЛК запобігати ІР, що може бути пов’язане зі стимуляцією аденозинмонофосфат-активованої протеїнкінази й адипонектину в білій жировій тканині, а також із послабленням впливу моноцитарного хемотаксичного протеїну 1 і фактора некрозу пухлини α [33]. Крім цього, АЛК справляє позитивний вплив на жировий і вуглеводний види обміну. Такий її ефект обумовлений гальмуванням синтезу холестерину; пригніченням вивільнення вільних жирних кислот із жирової тканини й прискоренням їх окиснення; посиленням захвату й утилізації глюкози клітиною за рахунок активації глюкозних транспортерів і внутрішньоклітинного транспорту глюкози; підвищенням чутливості клітинних рецепторів до інсуліну [34]. 
Докази зазначених ефектів АЛК були отримані у великій кількості експериментальних і клінічних досліджень. Встановлено, що в пацієнтів з ожирінням і порушенням толерантності до глюкози лікування АЛК протягом двох тижнів обумовило зниження рівня вільних жирних кислот, тригліцеридів, загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької і дуже низької щільності. Крім того, одночасно зі зменшенням печінкового ліпогенезу була виявлена здатність АЛК стимулювати β-окиснення жирних кислот [35]. У проспективному дослідженні A. Okanović і співавт. [33] був виявлений вплив АЛК на зниження маси тіла й контроль рівня загального холестерину, тригліцеридів і глюкози крові в пацієнтів з ожирінням і ЦД 2-го типу. Ще в одному дослідженні статистично значуще середнє зниження маси тіла (на 1,27 кг) відбувалось на тлі терапії АЛК порівняно з групою плацебо. Встановлено значну загальну середню різницю ІМТ (–0,43 кг/м2) між групами АЛК і плацебо [36]. 
Проведені дослідження підтверджують терапевтичний потенціал застосування АЛК у комплексі з фітоестрогенами й фітопрогестеронами на тлі дебюту ЦД 2-го типу в перименопаузі [37, 38]. Використання її для метаболічної корекції сприяє посиленню розпаду ліпопротеїнів низької і дуже низької щільності, знижує синтез тригліцеридів і посилює утворення ліпопротеїнів високої щільності; підвищує чутливість рецепторів до інсуліну й утилізацію глюкози. У плані нейросудинної корекції: коригує вироблення гормонів, зменшує дратівливість, збудливість, напруженість, нормалізує фази сну, знижує рівень тривожності, підвищує стійкість до стресів, відновлює природний баланс нервової системи, коригує психоемоційні розлади.
Основні переваги АЛК у комплексі з фітоестрогенами й фітопрогестеронами на тлі дебюту ЦД 2-го типу в перименопаузі:
— можливість зменшення дози кожного інгредієнта порівняно з їх стандартним дозуванням у рамках монотерапії при досягненні еквівалентного ефекту;
— можливість розширення терапевтичного спектра й показань до застосування;
— зменшення поліпрагмазії при збереженні або підвищенні ефективності лікування;
— можливість проведення ефективного амбулаторного лікування й максимального досягнення комплаєнсу;
— можливість збереження в процесі лікування повноцінного соціального функціонування.
З огляду на вищезазначені можливості використання в терапії менопаузальних розладів засобів, що містять фітоестрогени, а також АЛК як компонента терапії ЦД 2-го типу актуальною є поява на фармацевтичному ринку України негормонального засобу Климона (ТОВ ФТФ «Фармаком», Україна) у формі капсул 0,4 г. Даний засіб містить АЛК 100,0 мг, екстракт шишок хмелю 100,0 мг, екстракт кореня дикого ямсу (діоскореї) 70,0 мг, екстракт кореневища циміцифуги 30,0 мг і вітамін D3 5,0 мкг. Будучи джерелом біологічно активних речовин, АЛК і вітаміну D3, Климона сприяє загальному зміцненню жіночого організму в період менопаузи, покращує функціонування нервової і серцево-судинної систем, має м’які заспокійливі властивості. Засіб може застосовуватися з метою зниження проявів і вираженості клімактеричних розладів (дратівливість, астенічні стани, різкі зміни настрою, порушення сну, нічна пітливість), як профілактика процесів старіння й менопаузального остеопорозу, а також на тлі дебюту ЦД 2-го типу в перименопаузі. 
Альфа-ліпоєва кислота посідає важливе місце в утилізації вуглеводів і здійсненні нормального енергетичного обміну клітини, сприяє зменшенню концентрації глюкози в крові, що знижує ризик розвитку цукрового діабету, позитивно впливає на ліпідний профіль. АЛК є потужним ендогенним і екзогенним антиоксидантом, знижує підвищений ризик окисного пошкодження клітин, що уповільнює їх залежне від віку старіння. АЛК позитивно впливає на роботу мозку, покращує пам’ять, настрій і пізнавальні функції, оптимізує функцію печінки.
Корінь циміцифуги проявляє естрогеноподібні властивості без стимулювання проліферації тканини матки й молочних залоз. У гінекологічній практиці екстракт кореня циміцифуги застосовують для зняття болю в період менопаузи і передменструального синдрому, при рясних менструаціях, дисменореї (у тому числі альгодисменореї). Циміцифуга полегшує прояви клімактеричного синдрому в перименопаузальному періоді. Містить фенольні сполуки, камедь, тритерпенові глікозиди, ізофлавон, ефірну олію, кислоти ароматичного ряду (саліцилові й ізоферулові), таніни, фітоестрогени, органічні кислоти, фітостерини, каротин, а також декілька мінералів (селен, магній, кальцій, залізо).
Корінь діоскореї сприятливо впливає на весь організм, покращує самопочуття, допомагає при клімактеричному й передменструальному синдромах, м’яко розслабляє гладку мускулатуру матки, знімає головний біль і втому. Активна речовина діоскореї — діосгенін — впливає на всю ендокринну систему й сприяє загальному оздоровленню жіночого організму.
Вітамін D відіграє ключову роль у кальцієво-фосфорному обміні і впливає на мінеральну щільність кісток. Дефіцит вітаміну D пов’язаний з ризиками для здоров’я, що включають серцево-судинні захворювання, рак, метаболічний синдром, розсіяний склероз, цукровий діабет, проблеми з психічним здоров’ям. Більшість жінок репродуктивного віку відчувають дефіцит вітаміну D, який є важливим компонентом, що регулює стан імунної системи.
Негормональний засіб Климона рекомендується з метою зниження проявів і вираженості клімактеричного синдрому (дратівливість, астенічні стани, різкі зміни настрою, порушення сну, нічна пітливість), профілактики старіння й менопаузального остеопорозу, для зменшення проявів штучної менопаузи, викликаної прийомом лікарських препаратів або хірургічним втручанням.
Спосіб застосування: жінкам по 1 капсулі на добу незалежно від прийому їжі. Не перевищувати рекомендовану добову норму споживання. Курс прийому — 2–3 місяці. За необхідності курс можна повторювати декілька разів на рік.
За призначенням лікаря добова доза і курс прийому можуть бути змінені.
Протипоказання до призначення: індивідуальна чутливість до компонентів, діти, вагітність, матері-годувальниці (період лактації), естрогензалежні гіперпроліферативні процеси.
Конфлікт інтересів. Не заявлений.
 
Отримано/Received 01.06.2021
Рецензовано/Revised 12.06.2021
Прийнято до друку/Accepted 20.06.2021

Bibliography

  1. Mianowska B., Pietrzak I., Perenc M., Baranowska-Jaźwiecka A., Fendler W., Bodalski J., Młynarski W., Szadkowska A. Sex hormones and insulin sensitivity in adolescent girls with type 1 diabetes. Diabetes Metab. 2020. 46(1). 75-77. doi: 10.1016/j.diabet.2018.07.004. 
  2. Jelenik T., Roden M. How Estrogens Prevent From Lipid-Induced Insulin Resistance. Endocrinology. 2013. 154(3). 989-992. https://doi.org/10.1210/en.2013-1112.
  3. Vogel H., Mirhashemi F., Liehl B. et al. Estrogen Deficiency Aggravates Insulin Resistance and Induces β-Cell Loss and Diabetes in Female New Zealand Obese Mice. Horm. Metab. Res. 2013. 45(06). 430-435. https://doi.org/10.1055/s-0032-1331700.
  4. Dehlendorff C., Andersen K.K., Olsen T.S. Sex Disparities in Stroke: Women Have More Severe Strokes but Better Survival Than Men. Journal of the American Heart Association. 2015. 4(7). e001967. https://doi.org/10.1161/jaha.115.001967.
  5. Sciacqua A., Perticone M., Tassone E.J. et al. Uric acid is an independent predictor of cardiovascular events in post-menopausal women. Int. J. Cardiol. 2015. 197. 271-275. https://doi.org/10.1016/j.ijcard.2015.06.069.
  6. Smith G.N. The Maternal Health Clinic: Improving women’s cardiovascular health. Semin. Perinatol. 2015. 39(4). 316-319. https://doi.org/10.1053/j.semperi.2015.05.012.
  7. Lizcano F., Guzmán G. Estrogen Deficiency and the Origin of Obesity during Menopause. BioMed Research International. 2014. 2014. 1-11. https://doi.org/10.1155/2014/757461.
  8. Brand J.S., van der Schouw Y.T. Testosterone, SHBG and cardiovascular health in postmenopausal women. Int. J. Impot. Res. 2010. 22(2). 91-104. https://doi.org/10.1038/ijir.2009.64.
  9. Kim C., Cushman M., Kleindorfer D. et al. A Review of the Relationships between Endogenous Sex Steroids and Incident Ischemic Stroke and Coronary Heart Disease Events. Curr. Cardiol. Rev. 2015. 11(999). 1-1. https://doi.org/10.2174/1573403x11666150107160016.
  10. Maniu A., Aberdeen G.W., Lynch T.J. et al. Estrogen deprivation in primate pregnancy leads to insulin resistance in offspring. J. Endocrinol. 2016. 230(2). 171-183. https://doi.org/10.1530/joe-15-0530.
  11. Asllanaj E., Bano A., Glisic M., Jaspers L., Ikram M.A., Laven J.S.E., Vőlzke H. et al. Age at natural menopause and life expectancy with and without type 2 diabetes. Menopause. 2019. 26(4). 387-394. doi: 10.1097/GME.0000000000001246. PMID: 30300301.
  12. Antypkin Y.G., Gorban N.Y., Borysiuk O.Y., Lynchak O.V. The reproductive health of the female residents in the areas of Ukraine affected by the radioactive contamination (2007–2017). Probl. Radiac. Med. Radiobiol. 2019. 24. 284-295. doi: 10.33145/2304-8336-2019-24-284-295. PMID: 31841474.
  13. Karlamangla, A.S., Lachman M.E., Han W. et al. Evidence for Cognitive Aging in Midlife Women: Study of Women’s Health Across the Nation. PLoS ONE. 2017. 12.1. e0169008. DOI: 10.1371/journal.pone.0169008.
  14. Brinton R.D., Yao J., Yin F., Mack W.J., Cadenas E. Perimenopause as a neurological transition state. Nat. Rev. Endocrinol. 2015 Jul. 11(7). 393-405. doi: 10.1038/nrendo.2015.82. 
  15. Maki P.M., Thurston R.C. Menopause and Brain Health: Hormonal Changes Are Only Part of the Story. Front. Neurol. 2020. 11. 562275. doi: 10.3389/fneur.2020.562275. 
  16. Santoro N., Epperson C.N., Mathews S.B. Menopausal Symptoms and Their Management. Endocrinol. Metab. Clin. North Am. 2015. 44(3). 497-515. doi: 10.1016/j.ecl.2015.05.001. 
  17. Slopien R., Wender-Ozegowska E., Rogowicz-Frontczak A., Meczekalski B., Zozulinska-Ziolkiewicz D., Jaremek J.D., Cano A. et al. Menopause and diabetes: EMAS clinical guide. Maturitas. 2018. 117. 6-10. doi: 10.1016/j.maturitas.2018.08.009. 
  18. Ren Y., Zhang M., Liu Y., Sun X., Wang B., Zhao Y., Liu D. et al. Association of menopause and type 2 diabetes mellitus. Menopause. 2019. 26(3). 325-330. doi: 10.1097/GME.0000000000001200. PMID: 30130291.
  19. Muka T., Asllanaj E., Avazverdi N., Jaspers L., Stringa N., Milic J., Ligthart S. et al. Age at natural menopause and risk of type 2 diabetes: a prospective cohort study. Diabetologia. 2017. 60(10). 1951-1960. doi: 10.1007/s00125-017-4346-8. 
  20. Lumsden M.A. The NICE Guideline — Menopause: diagnosis and management. Climacteric. 2016. 19(5). 426-9. doi: 10.1080/13697137.2016.1222483. 
  21. Johnson A., Roberts L., Elkins G. Complementary and Alternative Medicine for Menopause. J. Evid. Based Integr. Med. 2019. 24. DOI: 10.1177/2515690X19829380.
  22. Desmawati D., Sulastri D. Phytoestrogens and Their Health Effect. Open Access Maced. J. Med. Sci. 2019. 7(3). 495-499. doi: 10.3889/oamjms.2019.044. 
  23. Lagari V.S., Levis S. Phytoestrogens for menopausal bone loss and climacteric symptoms. J. Steroid Biochem. Mol. Biol. 2014. 139. 294-301. doi: 10.1016/j.jsbmb.2012.12.002. 
  24. Levis S., Strickman-Stein N., Doerge D.R., Krischer J. Design and baseline characteristics of the soy phytoestrogens as replacement estrogen (SPARE) study — a clinical trial of the effects of soy isoflavones in menopausal women. Contemp. Clin. Trials. 2010. 31(4). 293-302. doi: 10.1016/j.cct.2010.03.007. 
  25. Guerrero-Bosagna C.M., Skinner M.K. Environmental epigenetics and phytoestrogen/phytochemical exposures. J. Steroid Biochem. Mol. Biol. 2014. 139. 270-6. doi: 10.1016/j.jsbmb.2012.12.011. 
  26. Yefimenko O.O., Zanko O.V. Menopause: focus on additional therapy opportunities. Literature review. Reproductive Endocrinology. 2020. 3(53). 2-8.
  27. Schilling T., Ebert R., Raaijmakers N., Schütze N., Jakob F. Effects of phytoestrogens and other plant-derived compounds on mesenchymal stem cells, bone maintenance and regeneration. J. Steroid Biochem. Mol. Biol. 2014. 139. 252-61. doi: 10.1016/j.jsbmb.2012.12.006. 
  28. Shakeri F., Taavoni S., Goushegir A., Haghani H. Effectiveness of red clover in alleviating menopausal symptoms: a 12-week randomized, controlled trial. Climacteric. 2015. 18. 568-73.
  29. Sirotkin A.V., Harrath A.H. Phytoestrogens and their effects. Eur. J. Pharmacol. 2014. 741. 230-6. doi: 10.1016/j.ejphar.2014.07.057. 
  30. Chen M.N., Lin C.C., Liu C. Efficacy of phytoestrogens for menopausal symptoms: a meta-analysis and systematic review. Climacteric. 2015. 18(2). 260-9. DOI: 10.3109/13697137.2014.966241.
  31. Liu S., He L., Yao K. The Antioxidative Function of Alpha-Ketoglutarate and Its Applications. Biomed. Res Int. 2018. 2018. 3408467. doi: 10.1155/2018/3408467. 
  32. Yuzvenko T., Tarasenko S., Marchenko O. New Opportunities for the Use of Alpha-Lipoic Acid: The Role of Enantiomers. International Journal Of Endocrinology. 2019. 15(6). 507-14, doi: 10.22141/2224-0721.15.6.2019.185414.
  33. Okanović A., Prnjavorac B., Jusufović E., Sejdinović R. Alpha-lipoic acid reduces body weight and regulates triglycerides in obese patients with diabetes mellitus. Med. Glas. (Zenica). 2015. 12(2). 122-7. DOI: 10.17392/798-15
  34. Namazi N., Larijani B., Azadbakht L. Alpha-lipoic acid supplement in obesity treatment: A systematic review and meta-analysis of clinical trials. Clin. Nutr. 2018. 37(2). 419-428. doi: 10.1016/j.clnu.2017.06.002. 
  35. Ebada M.A., Fayed N., Fayed L., Alkanj S., Abdelkarim A., Farwati H., Hanafy A. et al. Efficacy of Alpha-lipoic Acid in The Management of Diabetes Mellitus: A Systematic Review and Meta-analysis. Iran. J. Pharm. Res. 2019. 18(4). 2144-2156. doi: 10.22037/ijpr.2019.1100842. 
  36. Di Tucci C., Di Feliciantonio M., Vena F. et al. Alpha Lipoic Acid in Obstetrics and Gynecology. Gynecol. Endocrinol. 2018. 34(9). 729-33. DOI: 10.1080/09513590.2018.1462320.
  37. Scuderi G., Contestabile M.T., Gagliano C., Iacovello D., Scuderi L., Avitabile T. Effects of phytoestrogen supplementation in postmenopausal women with dry eye syndrome: a randomized clinical trial. Can. J. Ophthalmol. 2012. 47(6). 489-92. doi: 10.1016/j.jcjo.2012.08.019. PMID: 23217501.
  38. Huijs E., Nap A. The effects of nutritients on symptons in women with endometriosis: a systematic review. RBMO. 2020. 41(2). 317-328. DOI: https://doi.org/10.1016/j.rbmo.2020.04.014

Back to issue