Мобильная версия

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Международный эндокринологический журнал Том 21, №3, 2025

Рецидивуючий фурункульоз у пацієнтів з цукровим діабетом 1-го типу: імунопатологія та можливості медикаментозної корекції

Авторы: Господарська Х.О. (1), Господарський І.Я. (1, 2)
(1) - Медичний центр «Клініка Господарських», м. Тернопіль, Україна
(2) - Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського, м. Тернопіль, Україна

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Клинические исследования

Мета роботи: вивчити стан імунної відповіді у пацієнтів з рецидивуючим фурункульозом (РФ) на тлі цукрового діабету 1-го типу (ЦД1) і можливості його корекції. Матеріали та методи. Обстежено 56 пацієнтів з ЦД1, які мали не менше ніж 5 клінічних епізодів фурункульозу впродовж останнього календарного року. У всіх пацієнтів визначали показники клітинного імунітету, після чого ці хворі були рандомізовані на 3 групи і отримували різне лікування протягом наступних 3 місяців. Пацієнти першої групи (20 хворих) отримували стандартну терапію із застосуванням антибіотиків і місцевих антисептиків, за необхідності — хірургічну допомогу. 18 особам другої групи додатково призначали комплекс Ресверазин® у дозі 1 капсула на добу впродовж 3 місяців. Пацієнти третьої групи (18 осіб) отримували комплекс Ресверазин® по 2 капсули на добу протягом того ж часу. Після завершення 3-місячного періоду повторно визначали показники імунної відповіді. Також в усіх пацієнтів реєстрували частоту рецидивів фурункульозу, потребу в застосуванні антибіотиків і частоту звернень по хірургічну допомогу впродовж наступного календарного року. Результати. У пацієнтів з ЦД1 і РФ виявлене суттєве зростання рівня клітин моноцитарно-макрофагального ряду (CD14+, p < 0,05 щодо норми), які характеризуються високою автоімунною активністю при ЦД1, а також вірогідне зниження рівня клітин моноцитарно-макрофагального ряду з активністю М1 макрофагів (CD68+, p < 0,05 щодо норми), що може бути предиктором зниження протиінфекційного захисту. Призначення комплексу Ресверазин® сприяє зниженню інтенсивності автоімунного запального процесу, відновленню ІРІ (p < 0,05), супроводжується зниженням рівня макрофагів, які беруть участь в автоімунних реакціях (p < 0,05), і збільшенням рівня клітин моноцитарно-макрофагального ряду з активністю М1 макрофагів (CD68+, p < 0,05), які беруть участь у протимікробному захисті. Результатом стало зменшення частоти рецидивів гнійничкових уражень шкіри (p < 0,05), а також вірогідне зниження потреби в антибіотиках упродовж 1 року спостереження (p < 0,05) і необхідності хірургічних втручань (p < 0,05). У випадку 2-разового прийому комплексу Ресверазин® на добу описані вище ефекти були більш вираженими, а головне — більш стійкими: отриманий результат спостерігався протягом 1 року. При застосуванні комплексу Ресверазин® не виникало жодних серйозних небажаних побічних ефектів, які б змусили припинити його прийом. Висновки. У пацієнтів з ЦД1 і РФ виявлені суттєві зміни в стані клітинного імунітету, що проявлялися змінами у кількості і співвідношенні клітин моноцитарно-макрофагального ряду. Призначення комплексу Ресверазин® супроводжувалося відновленням цих змін. Застосування комплексу Ресверазин® протягом 3 місяців супроводжувалося дозозалежним зменшенням числа рецидивів фурункульозу у хворих на ЦД1 і вірогідно зменшувало потребу в антибіотиках, а також частоту хірургічних втручань.

Background. The purpose of the work is to study the state of the immune response in patients with recurrent furunculosis against the background of type 1 diabetes mellitus (DM1) and the possibility of its correction. Materials and methods. Fifty-six patients with DM1 who had at least 5 clinical episodes of furunculosis during the last calendar year were examined. Cellular immunity indicators were studied in all participants, after which they were randomized into 3 groups and received different treatments over the next 3 months. Patients of the first group (n = 20) received standard therapy with the use of antibiotics and local antiseptics, surgical care if necessary. Eighteen people of the second group were additionally prescribed Resverasin® at a dose of 1 capsule per day for 3 months. Group 3 patients (n = 18) received Resverasin® 2 capsules per day for the same time. After the completion of the 3-month period, the indicators of the immune response were redetermined. Also, the frequency of furunculosis recurrences, the need for antibiotics and the frequency of surgical visits during the next calendar year were recorded in all participants. Results. In patients with DM1 and recurrent furunculosis, there was a significant increase in the level of cells of the monocyte-macrophage series (CD14+, p < 0.05 relative to the norm), which are characterized by high autoimmune activity in DM1, as well as a significant decrease in the level of cells of the monocyte-macrophage series with the activity of M1 macrophages (CD68+, p < 0.05 relative to the norm), which may be a predictor of a decrease in anti-infective defense. The prescription of Resverasin® helps reduce the intensity of the autoimmune inflammation, restore immunoregulatory index (p < 0.05), and is accompanied by a decrease in the level of macrophages involved in autoimmune reactions (p < 0.05) and an increase in the level of cells of the monocyte-macrophage series with the activity of M1 macrophages (CD68+, p < 0.05) involved in antimicrobial defense. The result was a decrease in the frequency of recurrences of pustular skin lesions (p < 0.05), as well as a significant reduction in the need for antibiotics during 1 year of follow-up (p < 0.05) and the need for surgical interventions (p < 0.05). In case of administering 2 doses of Resverasin® per day, the effects described above were more pronounced, and most importantly, more persistent: the result obtained was observed for 1 year. When using Resverasin®, there were no serious side effects that would force you to stop taking it. Conclusions. In patients with DM1 and recurrent furunculosis, significant changes in the state of cellular immunity were revealed, which were manifested by changes in the number and ratio of cells of the monocyte-macrophage series. The administration of Resverasin® was accompanied by the restoration of these changes. The use of Resverasin® for 3 months was accompanied by a dose-dependent decrease in the number of furunculosis recurrences in patients with DM1 and significantly reduced the need for antibiotics and the frequency of surgical interventions.

Ключевые слова

цукровий діабет 1-го типу; рецидивуючий фурункульоз; ресвератрол; фагоцитоз; імунна відповідь

type 1 diabetes mellitus; recurrent furunculosis; resveratrol; phagocytosis; immune response

Вступ

Фурункул — це глибока інфекція волосяного фолікула, що зумовлює утворення абсцесу зі скупчення гною і локальне некротизування тканин. Фурункули виникають на вкритих волосяними фолікулами частинах шкіри [1]. Зазвичай причиною цієї інфекції є золотистий стафілокок, хоча інші бактерії теж можуть бути етіологічним фактором. Особливу увагу в останні роки приділяють рецидивуючому фурункульозу, зумовленому метицилінорезистентним S. aureus (MRSA). Хоча клінічний перебіг такого інфекційного процесу загалом не відрізняється від тих, які викликані іншими збудниками, але він тяжче піддається лікуванню стандартними антибактеріальними засобами, а тому становить суттєву мікробіологічну проблему [2].

У більшості клінічних випадків виникають один або два фурункули, а після їх зникнення не спостерігається повторних епізодів. Проте іноді фурункульоз має схильність до рецидивів, що може становити суттєві проблеми для самих пацієнтів і лікарів. Такі випадки достатньо часто характеризуються спадковим анамнезом рецидивуючого фурункульозу (РФ), що може свідчити як про наявність деяких спадково обумовлених мінімальних дефектів імунної відповіді, так і про сімейну колонізацію деякими видами мікрофлори [3]. Проте первинні (вроджені) імунодефіцити, які асоціюються з РФ, у клінічній практиці зустрічаються відносно рідко. РФ на сьогодні визначається як наявність 3 або більше епізодів упродовж 12 місяців. Окремо виділяють тяжкий РФ, якщо протягом цього ж часу перебіг хвороби потребував 3 або більше курсів антибіотикотерапії і/або хірургічних втручань [4].

Колонізація золотистим стафілококом передніх відділів носа відіграє певну роль в етіології РФ і ефективності антибіотикотерапії, але не впливає на частоту рецидивів. Окрім носових ходів, колонізація S. aureus також трапляється у складках шкіри, наприклад за вухами, під грудьми чи у паховій ділянці. Бактерії, відмінні від S. aureus, також можуть бути патогенними, особливо при фурункулах у вульвовагінальній ділянці і навколо прямої кишки та на сідницях. Серед інших етіологічних чинників РФ — Corynebacterium, S. epidermidis і S. рyogenes [5].

Клінічно значущими предикторами РФ є: цукровий діабет [6], тяжка анемія, повторна антибіотикотерапія, ожиріння (ймовірно, через інсулінорезистентність) [7]. Повторні госпіталізації, поліморбідність, недотримання особистої гігієни, гематологічні захворювання і тяжкі ураження печінки [8], прийом імунодепресантів [9, 10], набуті дефекти імунітету [11, 12] також є додатковими факторами схильності до РФ. Хронічні захворювання шкіри, хронічні рани або трофічні виразки кінцівок підвищують схильність до колонізації патогенними бактеріями і ризик розвитку захворювання [11]. Дефіцит манозозв’язуючого лектину і зумовлене цим порушення функції нейтрофілів також були пов’язані з вищою частотою РФ [13].

Якщо лікування звичайного фурункульозу є простим і доволі ефективним (місцеві антисептики при легких формах, хірургічний розріз із дренуванням і застосуванням антибіотиків — при тяжких), то терапія РФ навіть сьогодні є досить проблематичною. Показаннями до застосування антибіотиків є: тяжкий перебіг шкірної інфекції (множинні вогнища або швидке прогресування), її зв’язок з тяжким захворюванням (цукровий діабет, декомпенсовані захворювання печінки тощо), системні захворювання або імуносупресія, похилий вік, абсцес у певній ділянці, яку важко дренувати (наприклад, обличчя, руки та геніталії), асоційований септичний флебіт, а також відсутність позитивної клінічної реакції на розріз та дренаж [14].

Зрозуміло, що повторне застосування антибактеріальних засобів у хворих на РФ зумовлює швидке культивування антибіотикорезистентних штамів. Рекомендації Асоціації інфекційних захворювань США пропонують такі антибіотики для емпіричного призначення при РФ в амбулаторних пацієнтів: кліндаміцин, триметоприм-сульфаметоксазол, цикліни (доксициклін чи міноциклін) і лінезолід. Залежно від тяжкості інфекції розглядаються варіанти від 7 до 14 днів лікування, з огляду на індиві–дуальні особливості клінічної відповіді пацієнта [15].

Екогігієнічні заходи, спрямовані на деколонізацію контактних осіб і середовища (дверні ручки, туалетні сидіння тощо) від патогенних штамів бактерій, при РФ не продемонстрували переконливої ефективності. Так само й персональна деколонізація у пацієнта, яка передбачає застосування антисептичних миючих засобів, ЛОР-препаратів з антисептиками, на сьогодні застосовується рідко через недостатність клінічних доказів [16].

Таким чином, терапія РФ залишається актуальною клінічною проблемою. Найбільш доцільним варіантом лікування таких пацієнтів залишається стабілізація перебігу основного захворювання (наприклад, цукрового діабету) і одночасна корекція відповідних вторинних розладів імунної відповіді [17].

Останніми роками все частіше проводяться дослідження, присвячені різним методам лікування РФ у пацієнтів з цукровим діабетом: від внутрішньовенних імуноглобулінів до великих доз вітамінів D і С, традиційних засобів китайської медицини чи навіть акупунктури [17].

Серед перспективних засобів, які можуть одночасно впливати і на метаболічні розлади у хворих на цукровий діабет, і на стан протимікробного імунітету, особливу увагу привертає ресвератрол. Ресвератрол — потужний природний антиоксидант з групи фітоалексинів. Рослини виробляють його для захисту від бактерій та грибів. Численні дослідження підтвердили позитивний вплив ресвератролу і ресвератролумісних продуктів на стан протимікробного імунітету як на тваринних моделях, так і в людей [18, 19]. Зокрема, виявлений його вплив на продукцію прозапальних і протизапальних цитокінів (TNF-α, IL-1β, IL-6, металопротеази MMP-1 і MMP3, Cox-2), активацію імуноцитів [20]. Окрім того, застосування ресвератролу у дозі 100 мг/добу суттєво зменшувало прояви інсулінорезистентності у 388 пацієнтів з цукровим діабетом 2-го типу, сприяло зниженню рівня глюкози натще і глікованого гемоглобіну [21].

Саме тому ми використали ресвератролумісний комплекс Ресверазин® у пацієнтів з цукровим діабетом 1-го типу (ЦД1) і РФ.

Метою дослідження було вивчення лікувальної ефективності і безпеки застосування комплексу Ресверазин® при РФ у хворих на ЦД1.

Матеріали та методи

Під нашим наглядом протягом одного року перебували 56 пацієнтів з ЦД1. Пацієнти мали від 5 до 9 епізодів РФ протягом попереднього року. Вони були рандомізовані на 3 групи, порівнянні за віковими, гендерними і клінічними ознаками, тяжкістю перебігу ЦД1, частотою загострень РФ, а також частотою застосування антибіотиків упродовж попереднього року.

Пацієнти першої групи (20 хворих) отримували стандартне лікування препаратами інсуліну, а у випадку клінічного рецидиву РФ — додатково лікування місцевими антисептиками і антибіотиками, за потреби — хірургічну допомогу (розкриття гнійника із дренуванням рани).

Хворим другої групи (18 хворих) додатково призначили комплекс Ресверазин® по 1 капсулі на добу протягом 3 місяців. Пацієнтам третьої групи (18 хворих) комплекс Ресверазин® призначили по 2 капсули на добу протягом 3 місяців.

Комплекс Ресверазин® (Nutrimed, Україна) містить 150 мг ресвератролу, 100 мг екстракту червоного вина і 50 мг екстракту кісточок винограду.

Клінічне і лабораторне обстеження пацієнтів проводили на початку дослідження (день 0), через 3 місяці і через 12 місяців. Показники клітинного імунітету визначали за кластерами диференціювання на клітинах венозної крові за допомогою проточного цитофлюориметра Beckman Coulter. Окремо визначали частоту рецидивів фурункульозу, необхідність у застосуванні антибіотиків і хірургічної допомоги впродовж 1 року спостереження. Була досліджена також переносимість комплексу Ресверазин® і частота небажаних ефектів при його застосуванні.

Результати

У пацієнтів першої групи спостерігали суттєві зміни показників клітинного імунітету (табл. 1), що проявлялося у першу чергу суттєвим зростанням рівня клітин моноцитарно-макрофагального ряду (CD14+, p < 0,05 щодо норми), у яких описана висока автоімунна активність у хворих на ЦД1. Так, підвищення їх кількості супроводжується значним зростанням частоти уражень ендотелію судин і ретинопатії у пацієнтів з ЦД1 [13]. Одночасно реєструвалися зміни співвідношення регуляторних субпопуляцій Т-лімфоцитів, що супроводжувалося значним наростанням імунорегуляторного індексу (ІРІ) (p < 0,05 щодо норми).

Натомість виявляли вірогідне зниження рівня клітин моноцитарно-макрофагального ряду з активністю М1 макрофагів (CD68+, p < 0,05 щодо норми), що може бути предиктором зниження протиінфекційного захисту, у першу чергу щодо умовно-патогенної мікрофлори шкіри, яка є частою причиною гнійничкових інфекцій в імуноскомпрометованих пацієнтів [11, 12].

Протягом одного року спостереження ці показники не відновлювалися, більше того — спостерігалася тенденція до подальшого наростання наведених вище змін (p > 0,05 у динаміці).

На противагу цьому призначення комплексу Ресверазин® у дозі 1 капсула на добу протягом 3 місяців (друга група) сприяло зниженню рівня клітин моноцитарно-макрофагального ряду (CD14+, p < 0,05 щодо показника до лікування і p < 0,05 порівняно з контрольною групою). Виявляли вірогідне збільшення рівня клітин моноцитарно-макрофагального ряду з активністю М1 макрофагів (CD68+, p < 0,05 щодо показника до лікування і p < 0,05 порівняно з контрольною групою), що може бути предиктором відновлення протиінфекційного захисту щодо збудників гнійничкових інфекцій. У пацієнтів другої групи також виявлена тенденція до відновлення ІРІ (p > 0,05).

У пацієнтів третьої групи (прийом комплексу Ресверазин® у дозі 2 капсули на добу протягом 3 місяців) виявлено більш суттєве зниження рівня клітин моноцитарно-макрофагального ряду з автоімунними властивостями (CD14+, p < 0,05 щодо показника до лікування і p < 0,05 порівняно з контрольною групою), а також ще більш виражене, порівняно з другою групою, збільшення рівня клітин моноцитарно-макрофагального ряду з активністю М1 макрофагів (CD68+, p < 0,05 щодо показника до лікування і p < 0,05 порівняно з контрольною групою). У пацієнтів третьої групи також виявлена нормалізація ІРІ (p < 0,05 порівняно з контрольною групою).

Більш цікавими були результати відділеного імунологічного моніторингу, отримані через 1 рік після початку дослідження (відповідно — через 9 місяців після завершення терапії комплексом Ресверазин®, табл. 2).

У пацієнтів першої (контрольної) групи не відбулося вірогідних змін умісту основних популяцій та субпопуляцій імуноцитів через 12 місяців від початку спостереження. У хворих другої групи зміни, зумовлені 3-місячним прийомом комплексу Ресверазин® у дозі 1 капсула на добу, частково регресували. Так, рівень ІРІ у них вже не відрізнявся від показника до лікування і від аналогічного показника у пацієнтів першої групи (p > 0,05). При цьому рівень клітин моноцитарно-макрофагального ряду CD14+ залишався нижчим, ніж у хворих першої групи (p < 0,05 щодо показника до лікування і p < 0,05 порівняно з контрольною групою). А число клітин моноцитарно-макрофагального ряду з кластером диференціювання CD68+ було вищим порівняно з контрольною групою (p < 0,05), проте вже не відрізнялося від аналогічного показника до лікування (p > 0,05).

Характерно, що зміни, зумовлені 3-місячним прийомом комплексу Ресверазин® у дозі 2 капсули на добу, були більш стійкими і зберігалися навіть через 12 місяців від початку лікування. Так, виявлено нижчий рівень клітин моноцитарно-макрофагального ряду з автоімунними властивостями (CD14+, p < 0,05 щодо показника до лікування і p < 0,05 порівняно з першою і другою групами хворих), а також високий рівень клітин моноцитарно-макрофагального ряду з активністю М1 макрофагів (CD68+, p < 0,05 щодо показника до лікування і p < 0,05 порівняно з першою і другою групами хворих). У пацієнтів третьої групи також зберігався нормальний рівень ІРІ (p < 0,05 порівняно з першою і другою групами хворих, табл. 2).

Найважливішим результатом застосування терапії стало скорочення частоти загострень РФ (табл. 3) з 7,2 ± 0,5 протягом попереднього року до 5,1 ± 0,4 після 3-місячного курсу терапії комплексом Ресверазин® у дозі 1 капсула на добу (p < 0,05). Застосування 2-разового щоденного прийому комплексу Ресверазин® упродовж такого ж часу сприяло ще більш вираженому скороченню кількості загострень — до 3,8 ± 0,2 раза протягом року (p < 0,05). При цьому частота загострень РФ у контрольній групі взагалі не змінилася: 7,5 ± 0,6 у попередній рік і 7,2 ± 0,6 — протягом наступного року (p > 0,05).

Суттєво зменшилося число клінічно значущих загострень РФ: необхідність у застосуванні антибіотиків у хворих, які приймали комплекс Ресверазин® (друга група), зменшилася з 5,3 ± 0,3 до 2,1 ± 0,3 (p < 0,05) курсу антибіотикотерапії за рік. Ще більш вираженим був ефект у пацієнтів третьої групи: 5,5 ± 0,6 протягом попереднього року і 1,6 ± 0,3 — після 3-місячного курсу комплексу Ресверазин®. Зменшилася також необхідність у хірургічних втручаннях у пацієнтів другої і третьої груп (p < 0,05).

Водночас у контрольній групі потреба в антибіотиках залишалася сталою: 5,4 ± 0,5 протягом попереднього року і 5,2 ± 0,4 — протягом наступного (p > 0,05).

Таким чином, призначення комплексу Ресверазин® по 1 капсулі один раз або двічі на день протягом 3 місяців може бути корисним пацієнтам з ЦД1 і РФ. Його застосування сприяє зниженню інтенсивності авто–імунного запального процесу, відновленню рівня ІРІ (p < 0,05), супроводжується зниженням рівня макрофагів, які беруть участь в автоімунних реакціях (p < 0,05), і збільшенням рівня клітин моноцитарно-макрофагального ряду з активністю М1 макрофагів (CD68+, p < 0,05), які беруть участь у протимікробному захисті. Результатом стало зменшення частоти рецидивів гнійничкових уражень шкіри (p < 0,05), а також вірогідне зниження потреби в антибіотиках упродовж 1 року спостереження (p < 0,05) і необхідності хірургічних втручань (p < 0,05).

У випадку 2-разового прийому комплексу Ресверазин® на добу описані вище ефекти були більш вираженими, а головне — більш стійкими: отриманий результат спостерігався протягом одного року.

Дуже важливим є той факт, що у випадку застосування комплексу Ресверазин® не виникало жодних серйозних небажаних побічних ефектів, які б змусили припинити його прийом. При призначенні комплексу Ресверазин® у добовій дозі 2 капсули на добу у двох пацієнтів (11,1 %) на старті лікування з’явилися головні болі легкої інтенсивності. Згаданий небажаний ефект пацієнти розцінили як слабкий (незначної інтенсивності): він не потребував прийому аналгетиків, відміни комплексу і минув самостійно впродовж 2–4 днів.

Висновки

1. У пацієнтів з ЦД1 і супутнім РФ при імунологічному обстеженні виявлялося суттєве зростання рівня клітин моноцитарно-макрофагального ряду (CD14+, p < 0,05 щодо норми), які характеризуються високою автоімунною активністю при ЦД1, а також вірогідне зниження рівня клітин моноцитарно-макрофагального ряду з активністю М1 макрофагів (CD68+, p < 0,05 щодо норми), що може бути предиктором зниження протиінфекційного захисту.

2. Призначення комплексу Ресверазин® пацієнтам з ЦД1 протягом 3 місяців супроводжувалося зниженням рівня макрофагів, які беруть участь в автоімунних реакціях (p < 0,05), і збільшенням рівня клітин моноцитарно-макрофагального ряду з активністю М1 макрофагів, які беруть участь у протимікробному захисті (p < 0,05), а також сприяло відновленню імунорегуляторного індексу (p < 0,05).

3. Застосування комплексу Ресверазин® двічі на добу впродовж 3 місяців забезпечило більш виражений, а головне — більш тривалий імунологічний ефект, ніж його прийом 1 раз на добу (p < 0,05).

4. Призначення комплексу Ресверазин® пацієнтам з ЦД1 і РФ сприяло вірогідному зниженню частоти рецидивів РФ, а також суттєвому зменшенню потреби в застосуванні антибіотиків і необхідності хірургічних втручань (p < 0,05). Лікувальний ефект був більш вираженим у випадку застосування препарату двічі на добу протягом 3 місяців.

5. Прийом комплексу Ресверазин® не супроводжувався вираженими побічними ефектами, які б суттєво впливали на його переносимість чи змусили би припинити його застосування.

Конфлікт інтересів. Не заявлений.

Отримано/Received 20.02.2025

Рецензовано/Revised 14.04.2025

Прийнято до друку/Accepted 17.04.2025

Список литературы

Zha M, Usatine R. Common Skin Conditions in Children and Adolescents: Bacterial Infections. FP Essent. 2024 Jun;541:14-19. PMID: 38896826.
Iwabuchi C, Hino H, Shimada K, Kaneko H, Nakaminami H. Recurrent furunculosis by Panton-Valentine leukocidin-positive methicillin-resistant Staphylococcus aureus USA300 clone in Tokyo: A report of two cases. J Dermatol. 2021 Oct;48(10):E522-E523. doi: 10.1111/1346-8138.16076. Epub 2021 Jul 22. PMID: 34296468.
Balakirski G, Hischebeth G, Altengarten J, Exner D, Bieber T, Dohmen J, Engelhart S. Recurrent mucocutaneous infections caused by PVL-positive Staphylococcus aureus strains: a challenge in clini–cal practice. J Dtsch Dermatol Ges. 2020 Apr;18(4):315-322. doi: 10.1111/ddg.14058. Epub 2020 Mar 20. PMID: 32196137.
Ibler KS, Kromann CB. Recurrent furunculosis — challenges and management: a review. Clin Cosmet Investig Dermatol. 2014 Feb 18;7:59-64. doi: 10.2147/CCID.S35302. PMID: 24591845; PMCID: PMC3934592.
Demos M, McLeod MP, Nouri K. Recurrent furunculosis: a review of the literature. Br J Dermatol. 2012 Oct;167(4):725-32. doi: 10.1111/j.1365-2133.2012.11151.x. PMID: 22803835.
Nowicka D, Grywalska E. Staphylococcus aureus and Host Immunity in Recurrent Furunculosis. Dermatology. 2019;235(4):295-305. doi: 10.1159/000499184. Epub 2019 Apr 17. PMID: 30995649.
Prokopchuk O, Hospodarskyy I, Kozak O, Gavryliuk N, Danchak S. Possibility of non-invasive diagnostics of liver fibrosis in patients after chemotherapy with normal weight and overweight. Romanian Journal of Diabetes, Nutrition and Metabolic Diseases. 2022;29(4):451-456. DOI: 10.46389/rjd-2022-1196.
Andrejczyn M, Wasyliewa N, Gospodarski I. Some aspects of epidemiology of HCV infections in Ukraine. Przegląd epidemiologiczny.2005;59(2):499-501. PMID: 16190559.
Keystone EC, Shirinsky VS, Simon LS, et al. Efficacy and safety of CH-1504, a metabolically stable antifolate, in patients with active rheumatoid arthritis: Results of a phase II multicenter randomized study. J Rheumatol. 2011;38(9):1875-83. doi: 10.3899/jrheum.101038.
Montgomery CP, David MZ, Daum RS. Host factors that contribute to recurrent staphylococcal skin infection. Curr Opin Infect Dis. 2015 Jun;28(3):253-8. doi: 10.1097/QCO.0000000000000156. PMID: 25887613; PMCID: PMC4414914.
Nowicka D, Grywalska E, Surdacka A, Grafka A, Roliński J. Frequencies of PD-1- and PD-L1- positive T CD3+CD4+, T CD3+CD8+ and B CD19+ lymphocytes and its correlations with other immune cells in patients with recurrent furunculosis. Microb Pathog. 2019 Jan;126:85-91. doi: 10.1016/j.micpath.2018.10.019. Epub 2018 Oct 19. PMID: 30342909.
Sánchez-Zamora YI, Juarez-Avelar I, Vazquez-Mendoza A, Hiriart M, Rodriguez-Sosa M. Altered Macrophage and Dendritic Cell Response in Mif-/- Mice Reveals a Role of Mif for Inflammatory-Th1 Response in Type 1 Diabetes. J Diabetes Res. 2016;2016:7053963. doi: 10.1155/2016/7053963. Epub 2016 Sep 6. PMID: 27699180; PMCID: PMC5028830.
Ryba-Stanisławowska M, Myśliwska J, Juhas U, Myśliwiec M. Elevated levels of peripheral blood CD14brightCD16+ and CD14dimCD16+ monocytes may contribute to the development of retinopathy in patients with juvenile onset type 1 diabetes. APMIS. 2015;123:793-799. https://doi.org/10.1111/apm.12419.
Wainman HE, Lane PC, Ingram JR. Hidradenitis suppurativa diagnosis and management in primary care: not just recurrent boils. Br J Gen Pract. 2022 Dec 21;73(726):43-45. doi: 10.3399/bjgp23X731733. PMID: 36543559; PMCID: PMC9799356.
Simor AE, Phillips E, McGeer A, et al. Randomized controlled trial of chlorhexidine gluconate for washing, intranasal mupirocin, and rifampin and doxycycline versus no treatment for the eradication of methicillin-resistant Staphylococcus aureus colonization. Clin Infect Dis. 2007;44:178-185. doi: 10.1086/510392.
Lin HS, Lin PT, Tsai YS, Wang SH, Chi CC. Interventions for bacterial folliculitis and boils (furuncles and carbuncles). Cochrane Database Syst Rev. 2021 Feb 26;2(2):CD013099. doi: 10.1002/14651858.CD013099.pub2. PMID: 33634465; PMCID: PMC8130991.
Atanaskova N, Tomecki KJ. Innovative management of recurrent furunculosis. Dermatol Clin. 2010;28:479-487. doi: 10.1016/j.det.2010.03.013.
Ren B, Kwah MX, Liu C, Ma Z, Shanmugam MK, Ding L, et al. Resveratrol for cancer therapy: Challenges and future perspectives. Cancer Lett. 2021 Sep 1;515:63-72. doi: 10.1016/j.canlet.2021.05.001. Epub 2021 May 28. PMID: 34052324.
Breuss JM, Atanasov AG, Uhrin P. Resveratrol and Its Effects on the Vascular System. Int J Mol Sci. 2019 Mar 27;20(7):1523. doi: 10.3390/ijms20071523. PMID: 30934670; PMCID: PMC6479680.
Pignet AL, Schellnegger M, Hecker A, Kohlhauser M, Kotzbeck P, Kamolz LP. Resveratrol-Induced Signal Transduction in Wound Healing. Int J Mol Sci. 2021 Nov 23;22(23):12614. doi: 10.3390/ijms222312614. PMID: 34884419; PMCID: PMC8657598.
Kai Liu, Rui Zhou, Bin Wang, Man-Tian Mi. Effect of resveratrol on glucose control and insulin sensitivity: a meta-analysis of 11 randomized controlled trials. The American Journal of Clinical Nutrition. 2014;99(6):1510-1519. doi: 10.3945/ajcn.113.082024.